Мені здається, найгірше, що трапляється з людьми, це дорослішання. Точніше прийняття ідеї того, що дорослі дядьки і тітки все сприймають дуже серйозно, не займаються дурницями, а роблять тільки щось корисне і правильне.

Дорослі люди не роблять дурниць і не витрачають час на порожні мрії, вони все раціоналізують і серед тисяч варіантів шукають максимально продуманий.

Дорослі люди не танцюють під дощем, не стрибають в білому одязі в калюжі, бо можна забруднитися і захворіти.

Дорослі люди не співають дурнуватих пісень, не пишуть дурнуватих віршів і книг, не танцюють під музику, що грає лише у них в голові.

Дорослим людям не можна робити помилок, не можна жити життя в своє задоволення, не можна говорити дурниці, бо вони дорослі.

Все, що їм можна, так це робити все, як треба. За планом, за графіком, за контрольованою стежкою.

Для себе особисто я вважаю головною задачею зберегти дитячу допитливість та цікавість до життя. Бажано в будь-якому віці. Тому що саме вона дозволяє зберігати оптимістичний погляд на світ навколо, а також вірити і сподіватись на краще за будь-яких умов.

Хтось називатиме це наївністю.

Для мене ж це хоробрість і сила.

Чому?

Бо якщо весь світ говорить тобі, що ти не правий, це не завжди означає, що ти дурень. Ніщо так не обмежує нас, як розум, бо він працює з вже відкритими та науково доведеними даними. Фантазія ж відкриває широкий простір можливостей і рухає світ уперед.

Як не дивно, науковці ніколи б не створювали щось нове та прогресивне, якби опиралися виключно на загально визнані факти.

От і наша Соломія живе саме так, як треба, як правильно в очах суспільства. І Вал своєю появою нищить все, бо руйнує гармонію звичного світу.

То що ж робити з ним?

Опівночі почитаємо думки Мії тут https://booknet.ua/book/temnii-valentin-b438104