"Швидко збираю все необхідне у велику дорожню сумку. Я вже майже закінчую, коли він повертається до кімнати.

– Ми їдемо? Додому? – з надією запитує Богдан.

Сідаю в крісло та кличу сина:

– Йди сюди, – відчиняю йому обійми, і Богдан радісно забирається до мене на коліна. – Додому ми поки не їдемо… Ми переїжджаємо до будинку дядька Макса.

– До тата Макса? – недовірливо уточнює він.

– Так. До… тата Макса… – насилу вичавлюю із себе.

– Але він не зрадів, коли дізнався, що буде моїм татом, – ображено каже мій надто спостережливий малюк. – Я не хочу їхати до нього! Я хочу додому!

– Рідний мій, – намагаюся його заспокоїти, обіймаючи та притискаючи до себе. – Я постараюся зробити так, щоб ми повернулися додому якомога швидше! Але поки що нам доведеться пожити в будинку дядька… тата Макса. Так треба. Це вигідно для сімейного бізнесу. Ти ж уже великий і розумієш мене?

Син киває із серйозним виглядом:

– Я розумію.

- Обіцяю, що намагатимусь якнайшвидше владнати всі справи, і ми одразу ж повернемося до Парижа. Треба просто трохи потерпіти. Тож поводься добре, та при першій же нагоді мі поїдемо..

– Я старатимуся. Я дуже, дуже хочу додому! – бачу в очах сина рішучість. Він, як і я, зробить усе, щоб ми швидше повернулися до звичного життя.

А поки я знову подумки повертаюся до того, із чого почався весь мій кошмар…"

"ПОЧНЕМО З ПОЧАТКУ"

Розділ 20 вже на сайті!