Що ж, вирішила приєднатися (і хочу наголосити, що це зі мною вперше, схоже, що хтось добряче так почаклував чи навіть пошаманив) до челенджу від Анни Лященко, а саме #челендж: якби_мій_герой_був_автором_букнета.

    Ви би тільки бачили, що творилося з моїми тарганчиками (до речі, хто не в курсі, то це я так називаю своїх персонажів) варто їм було про це почути. Адже майже кожен бажав спробувати себе у ролі письменника ✍️. І якби не Мімі (книги Кохання з уламків та Кохання з уламків 2 або Довірся мені, якщо зможеш) з її пропозицією☝️ тягнути жребій, невідомо чим би все це закінчилося.

- І що ми повинні робити? — поцікавилася Яринка (книга Хочеш, не хочеш, а моїм будеш).

- Просто написати на клаптику паперу своє ім'я, згорнути у трубочку й покласти... Так, хвилинку. Треба подумати.

- Я можу дати свою сумку, — промовила на це мама Курта Того дня, коли повернулося минуле...

  Аби довго не затягувати, коротко переповім, що тягнути жребій довелося Валері, яка згадується у деяких моїх книгах із циклу «Кохання з уламків»).

- Ну, що там? — нетерпляче запитували у неї, бо кожен хотів аби вона дістала й розгорнула папірець з його (її) ім'ям.

- Арсен із Я просто загадала бажання.

- Ну, нічого, — промовив на це Примхливий персонаж, — От наступного разу виграю обов'язково. І коли чекати, що ти там напишеш? ✍️ — поцікавився він у Арса.

- А я вже почав, — відповів той і навіть продемонстрував обкладинку своєї книги та зачитав невеличкий уривок:

  «Тьм'яне світло вуличних ліхтарів, що ледь-ледь просвічувало крізь густий туман, ще більше придавало відчуття страху перед чимось жахливим і неминучим. Місто завмерло та стало майже безлюдним і тільки старі дерева, тихо поскрипуючи, немов зловісно промовляли: він повернувся...».

- І хто ж цей вбивця? — запитав Нік (один із персонажів Ніч, що все змінила), — Бо я так розумію, що це детектив.

- А я чомусь більш схильна до того, що це може бути трилер, — зауважила на це Мімі.