#челендж: якби_мій_герой_був_автором_букнета

Чи було вже, чи ні... то хай буде... 

Уявіть, що ваш персонаж став письменником на Букнеті. Який жанр він би обрав? Про що писав би? Які фрази були б його фірмовими?

Зустрічайте «нового автора»!
Остер з Роду Ментальних Драконів – головний герой фентезійного роману «ДИКИЙ ТА НАСТАВНИК».

Якщо хтось не читав цю історію, декілька пояснень: письменницький талант Остера проявився ще під час навчання в Академії, коли Остер написав есе, яке мало не стало пізніше причиною його страти братом-імператором. Але це не зупинило мого героя, та, попри ризик стати посміховиськом, він таємно захопився письменництвом.

Після візиту Ітона з Роду Примарних Драконів у світ «Я ТОБІ ВИНЕН»  та візита у відповідь Влада Розовського у світ «ДИКИХ ЗЕМЕЛЬ», Остер зацікавився темою потраплянців.

Як начальник Таємної Канцелярії Імперії, він особисто займається питаннями безпеки держави. Тож, зацікавившись розповіддю Ітона про ППО, він вирішив написати про це книгу.

Як і усі автори-початківці, Остер дуже переймається, що хтось дізнається про його хобі, бо тоді його «навіть драконячі яйця засміють». Тож він використовує псевдонім – Лускатий Автор.

Уривок із книги Остера:

«Після кількох невдалих спроб, Імперії, нарешті, вдалося отримати спеціаліста з ППО! 

Винахідник-самоучка Незнайко Інокентій Варфоломійович прибув до Імперії вчасно, та без пригод.

Власне, на цьому хороші новини й закінчилися…

Мало того, що цей «спеціаліст» виявився абсолютно не летючим (що, у принципі, не дивно, враховуючи, звідки він з’явився), так він ще й панічно боїться висоти!

Від драконів сахається, а за для пересування від дому до роботи та назад, постійно вимагає якийсь «uber».

Після його довгих і незрозумілих пояснень довелося пофарбувати карету в жовтий колір і намалювати на ній цей самий «UBER». Що б воно не означало...

Ніхто так і не зрозумів, чого він реготав пів години акі кінь, адже ми зробили все, як він хотів: надали йому транспорт, який можна викликати у будь-який час! Для цього, навіть, довелося призначити візником далекого родича з правлячого зараз в Імперії Роду Ментальних, бо як інакше він би цей самий «uber» викликав?

І, Слава Богам! Він нарешті узявся до найголовнішого – створення в Імперії системи ПЛО - Протилетючої Оборони.

Я не маю можливості описувати подробиці, бо це засекречена інформація, тож перейду одразу до звіту про випробування.

Ну що я можу сказати. Це працює! От тільки…

– Якого Некрилатого Бога тут відбувається?? – здивовано вигукує Інокентій Варфоломійович, збивши навчальною ракетою бойового дракона. До речі, лаятись по-нашому Незнайко навчився за лічені години, бо його лайку ніхто не міг зрозуміти.

– А що не так? – дивується новопризначений начальник ПЛО, Самікс з Роду Броньованих.

– Що не так?? Мало того, що він упав просто на мій дім…

– Ви ж самі наполягали на повній імітації бойового застосування! –  здивовано відповідає Самікс.

– Наполягав, але чому він впав саме на мій дім?! – обурюється та мало не голосить Інокентій Варфоломійович.

– А куди йому падати?? Не на мій же! – дивується Самікс.

– В поле, наприклад!

– В поле? Але там посіви, скоро врожай збирати. Навчальна ціль обрала для падіння найменш цінну ділянку.

– Найменш цінну, значить… – бурчить Інокентій Варфоломійович. – Ну-ну…

– Добре, що вам ще не подобається? - зітхає Самікс.

– Що не подобається?? Він лежить і посміхається! Наче його не ракетою збили, а живіт почухали!

– А що йому зробиться? Він же броньований! Мій племінник, між іншим, – гордо заявляє Самікс. – Але йому однаково доведеться трохи регенерувати…

– Реге… що??

– Регенерувати. Відновлюватися, тобто. Пошкодження незначні, хвилин п’ятнадцять – і буде як новенький!

– Е… А регенерувати можуть тільки броньовані?

– Ні, звісно! Будь-який дракон регенерує, якщо отримав рани або захворів.

Інокентій Варфоломійович дивується та чухає потилицю. Здається, спеціаліст у повному шоці та легкому відчаї…

– Тож, виходить, ПЛО проти драконів безглузде… А некеровані туші при падінні можуть завдати ще більше шкоди… Ну це не ново, звісно…

– Але неприпустимо! – наполягає Самикс.

Іннокентій замислюється…

– Гм… А якщо ядерку спробувати?

– А це що? – цікавиться Самікс.

– Ну, це… Це такий гриб. Великий. Який вибухає та всіх убиває…

Самікс із сумнівом і жалем дивиться на Інокентія, дивуючись його наївності.

– Мушу вас засмутити, Інокентію Варфоломійовичу, але гриби драконам не страшні. Ні вибухові, ні отруйні. А чи не хочете ви повернутися додому? Бо користі з вас ніякої…»

Чекайте на продовження!
Влад Розовський із «Я ТОБІ ВИНЕН»   – що створює похмуре бойове фентезі.
Макс Звєрєв із «ПОЧНЕМО З ПОЧАТКУ»   – який пише наукову фантастику, про андроїдів-воїтельок.

Яких ще героїв моїх книг ви хотіли б бачити в ролі авторів Букнету?