Мої суботні візуали❤️❤️❤️

Я вчасно встигла сховатися за кущі, і хоч листя боляче впивалось в бік, я не поворухнулась. По доріжці йшли двоє. Один — у каптурі, настільки глибоко насунутому, що обличчя зовсім не було видно. Інший… рухався дивно, похитувався, як п’яний або… зачарований? 

Мажорна Маріла — в ідеально сидячих лосинах кольору зіпсованого полуничного йогурту — гордовито хмикнула і стала у позу. Але її спроба зробити перекат закінчилась тим, що вона спіткнулась об власну шнурівку і впала... лицем у траву.

— О, велика і могутня земля, прийми свою королеву, — прошепотіла Кара мені на вухо.

Я ледь стримувалась, щоб не видати себе сміхом. Тиша на майданчику була така, що чутно було, як Маріліна гідність намагається встати першою.

— Все гаразд, — пробурмотіла вона, встаючи, — я просто перевіряла, чи м’яка трава.

— І як? — запитав Ендрік з кам’яним обличчям.

— Досить... м’яка.

— Чудово. Наступного разу будемо тренуватись на гравію.

Прода Серце серед формул вже на сайті❤️