Ага. Але там вже стільки встигло відбутися... Є певний плюс в тому, що планувалось коротке оповідання - я не вводила читача в світ, а просто почала з дії, тож динаміка в творі так і залишилась божевільна.

Сьогодні, наприклад, знайомимось з новим персонажем. Тобто ми про нього вже чули, але сьогодні зустрінемось, так би мовити, обличчям до обличчя... Хоча ні. З обличчям там проблемка.

– Рейн, – впевнено сказав перекладач, – ніколи не відмовиться від своєї помсти. Якщо я відпущу його зараз, він повернеться. Це ризик, на який я не можу піти.

– Тоді матимеш справу зі мною, – Мара рішуче склала руки на грудях, а її люди багатозначно поклали долоні на зброю. – Я не твоя підлегла і не виконую наказів. Я зробила тобі послугу, і в якості оплати взяла Чорного Барса. Я вже поставила йому мітку, тож тепер він належить мені. І я відрубаю кожну руку, що торкнеться його без дозволу.

Безликий замислено схилив голову. Марі здалось, що вона чує важке дихання під маскою.

– В такому разі, – заговорив він знову через посередника, – я бажаю доказів того, що ти здатна його контролювати. Хай зробить те, чого Чорний Барс ніколи не зробив би добровільно.

Леді-командор напружилась, чекаючи на продовження.

Одна з долонь, загорнутих в рукавичку, злетіла в повітря.

– Хай засвідчить свою лояльність Його Безжальності, – пояснив перекладач.

Почувши це, Рейн ривком підняв голову.

– Ніколи! – проричав він.

"Гра в покору" - новий розділ вже на сайті!

(через день о 20:00!)

Екшн-варіант:

P.S. Дівчата, а це, щоб ви не скучали, ще один варіант Рейна:

Ваша Чарівна Мрія