Сьогодні вночі я закінчила свою книгу. Мартін. Шлях до мрії. Але мене не полишає думка, що кінець мог би бути геть іншим. Де я жорстоко вбиваю одного з головних героїв, та іншого змушую жити у муках, та розпачі. Любителям скла. Як ви думаєте чи має право на існування таке закінчення?
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПогоджусь з Іриною Скрипник, про окереме оповідання. А від себе ще додам, що я не змогла розлучитись з героями і пишу про них спін-оф)) Технічно, це не зовсім спін-оф, але назвемо так)
Olha Alder, Ой ні, драми не буде. Дякую
Не потрібно нікого вбивати. В нас час і так багато смертей, від яких дах зносить.
Тіна Волф, Дякую за те що звернули увагу. Я вже остаточно вирішила, що той фінал що є, буде єдиним.
Я вже бачив достатньо смертей вживу, на війні, сам ледь не загинув. Тому якось не хотілося б у книгах, де я закриваюся від цього ((( Кому подобається скло - не засуджую
Влад Сапсан, Дякую за відповідь. Окрема подяка за захист.
Та ну не потрібно нікого вбивати. Вони нарешті обидва щасливі і це круто.
Алексис, Можливо дійсно з коментаря зрозуміло, що я не лояльна до жінок. Не розкрила повністю свою думку)) Така собі не дуже хороша реклама своїх книг ((
Не треба))((
Фортуніті, Я в цілком розумію, що має бути гарне закінчення, але ж той черв, що гризе зсередини не дає покою.
Яке ж знайоме, блін, відчуття.
Нічого не буду радити(((
Чарівна Мрія, Я б стільки скла туди накидала. В мене в голові прям цитати плавають.
Якщо хочете, можете зробити це окремим оповіданням, як доповнення до світу. Я почитаю :)
Міріада Фаєр, ❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати