"та ми обоє розуміємо, що буде далі"

Макс постійно мене смішить, розповідаючи про свої пригоди. Зокрема і про сутички з моїм братом, про багато з яких я вже чула, але трохи в іншій інтерпретації.

Після вечері ми виходимо на веранду, що примикає до нашого VIP-кабінету, тож крім нас двох тут нікого немає.

– Подивися, – Макс підіймає руку і вказує на небо. – Бачиш це сузір’я? Це пояс Оріону.

Я киваю, та він починає розповідати, як у дитинстві мріяв стати астрономом. Але за якийсь час я трохи змерзаю у своєму легкому платтячку, і чоловік пропонує зайти погрітися в знятий ним заздалегідь номер.

Усміхаюся його передбачливості, але не відмовляю. Це було б смішно після того, що між нами вже було. Тим паче, що я бачу в його очах вогонь бажання. Такий самий, що й відчуваю сама.

Він ні про що не питає мене, та ми обоє розуміємо, що буде далі. Це вже очевидно.

Ніч пролітає у жадібних дотиках, теплих обіймах і стогонах, що розчиняються у темряві. Ми не думаємо ні про час, ні про втому – лише про спеку між нами.

Та коли ми, виснажені, нарешті падаємо на ліжко, за вікном уже світає. Це була незабутня ніч…

Ми засинаємо під ранковий спів птахів – втомлені, але щасливі.

І тільки дорогою назад я пригадую, що Макс не користувався презервативами.

"ПОЧНЕМО З ПОЧАТКУ"

Розділ 18 вже на сайті!