Для своєї книги "(Не)вічна зима" я детально продумала весільну церемонію, адже Ельтанія — геть інший світ. В ньому панує вічна зима і традиції мають бути іншими. Окрім благословення богині в храмі є ще магічна церемонія посеред замерзлого озера. Заходьте почитати подробиці. ;) 

— До цього дня ви йшли різними шляхами, — тепер слово взяв обрядник, — але сьогодні ваші шляхи перетнулися і з’єдналися в один — більш широкий шлях. Елліно та Ерінвальде, я закликаю ваші клятви матеріалізуватися і залишитись з вами у вигляді магічних обручок.

Обрядник підняв руки вгору, перед нашими обличчями, і я помітила як від нас тягнеться сяючий магічний потік — білосніжний, з крихітних сніжинок, він закручувався в єдиний вихор, огорнув нас, торкнувся рук, а потім я відчула холод на пальці і помітила, що на безіменному, на лівій руці, з’явилась вигадлива срібна обручка з ніжно-блакитним каменем. Кинувши погляд на руку Ерінвальда, я побачила, що на його пальці теж красувалась обручка — але більш стриманого дизайну. Ще до весілля Таренсія мені пояснила щодо обручок: вони магічні і для кожної людини унікальні, і завжди різні для чоловіка і жінки.

— Тепер ви подружня пара, Елліно та Ерінвальде, — оголосив обрядник.

Ерінвальд притягнув мене в свої обійми і ніжно поцілував, закріплюючи наш союз. Весь світ ніби завмер у цю мить — були тільки я та він, а ще легкі дотики вітру, який приємно холодив шкіру після хвилюючої церемонії.

В наступному розділі буде ще трохи про традиції святкування і, нарешті, весілля Елліни та Ерінвальда завершиться. 

Читати:  "(Не)вічна зима"