Файтоска на вас чекає. Приєднуйтесь

А ви вже читали новинку «Холера з тим коханням»?

AD_4nXdEAaJvphnjQZ6qWXqdBjbqqwlUUcPOm3hMM8Ue6UCj7t3MCP-EnhKw-tYuSRub0jZRuZ3oNGhwdkVe2W-MckompprduSXOpISBiIONFhtBdDS3l8KHqVIB9tHzebfxiWf10DVn3w?key=1P-n4GxlpQtm0TM8-vPDDg

Уривок з нового розділу
У бібліотеці пахло старим папером, пилом і трохи кавою — хтось із працівників знову порушив правило про заборону напоїв у робочій зоні. Еніка мовчки перекладала книги на нижню полицю, ловлячи погляди відвідувачів.

День здавався тихим, але у спокійній атмосфері ховалися маленькі драми. Колега Оксана шепотіла щось по телефону, напевно, вкотре обговорюючи чужі життя. Старий бібліотекар пан Йосип намагався полагодити принтер, бурмочучи під носа.

Еніка відволіклась на звук дощу, що краплями стікав по старих вікнах. Її пальці мимоволі ковзнули по корінцю старої книги з потертою шкіряною обкладинкою. "Легенди Закарпаття".

Щось у цій книзі притягувало її. Вона сіла за стіл, обережно перегортаючи сторінки, відчуваючи дивне тепло від паперу.

Час ішов повільно. Робочі години тягнулися, наче густий мед. Еніка думала про те, що десь там, за вікном, життя йде швидше, яскравіше. Але поки вона була тут — у своїй маленькій тихій фортеці.

Еніка схилилася над книгою, її пальці торкалися пожовклих сторінок, ніби зчитуючи тепло від давніх історій. За вікном дощ сипався дрібними нитками, обплітаючи місто в'язкою сірістю. У бібліотеці стояла тиша, наповнена лише шурхотом перегорнутих сторінок.

Вона читала про відьомські легенди, про забуті обряди, які колись проводили на Закарпатті. Серце билося трохи швидше.

— Пані Еніко! — голос Йосипа прорізав тишу. — Відвідувачі чекають на абонементі!

Вона піднялася, поправила волосся і стримано попрямувала до стійки, відчуваючи, як незримі нитки старовинних історій ніби вже вплітаються в її власне життя.

 

Еніка зосереджено стукала по клавішах, поки мишка в її руці методично клацала. У бібліотеці стояла тиша, лише зрідка її порушувало перегортання сторінок чи стишені голоси біля рецепції. Вікна були трохи запітнілі від осінньої вологи, і крізь них ледь виднівся зелений купол монастиря, що здіймався над містом.

— Пані Чопик, — гукнула бібліотекарка Олена Іванівна, — тобі знову хтось написав у книзі скарг.


Читати далі 

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Лана Рей
10.06.2025, 20:16:46

❤️❤️❤️

Інші блоги
Загублена у віках
Денис і Софія нарешті знаходять шлях до стародавньої Башти Спілки. Та замість очікуваних відповідей на них чекає дещо значно більше — підземна лабораторія, у якій приховано правду про походження Спотворень. Виявляється,
Новй розділ + візуал ✨
Вітаю друзі! Новй розділ 43 "Лише одна мить" вже доступні! ❤️ Нажаль цього разу тільки один невеликий розділ, тому що я все ще хворію. Але щоб трохи компенсувати це, додам ще додаткові арти, які я створила ❤️
Золотий Цвіт Папороті - 9
Радий вітати вас у новому випуску рубрики «Золотий Цвіт Папороті», де кожен літературний герой знаходить свою особливу квітку — символ характеру, внутрішньої сили та неповторної історії! Кажуть, справжня сутність
Перевірено на собі. Коли міряти нема чим
Минулого разу була фраза, яка закриває питання до перевірки. Сьогодні — зворотна ситуація: перевірити треба, а нічим. Ні приладу, ні еталона, ні таблиці. І число потрібне не колись, а сьогодні. Більшість людей тут зупиняється,
Мене ж не одну підкидає в кріслі, коли пишется?
От скажіть мені, колеги, я ж не одна така?)) Коли пишу якусь важливу сцену, особливо якщо це довгоочікувана розв'язка, несподіваний поворот чи момент, до якого я вела персонажів бозна-скільки розділів, зі мною починає коїтися
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше