Файтоска на вас чекає. Приєднуйтесь

А ви вже читали новинку «Холера з тим коханням»?

AD_4nXdEAaJvphnjQZ6qWXqdBjbqqwlUUcPOm3hMM8Ue6UCj7t3MCP-EnhKw-tYuSRub0jZRuZ3oNGhwdkVe2W-MckompprduSXOpISBiIONFhtBdDS3l8KHqVIB9tHzebfxiWf10DVn3w?key=1P-n4GxlpQtm0TM8-vPDDg

Уривок з нового розділу
У бібліотеці пахло старим папером, пилом і трохи кавою — хтось із працівників знову порушив правило про заборону напоїв у робочій зоні. Еніка мовчки перекладала книги на нижню полицю, ловлячи погляди відвідувачів.

День здавався тихим, але у спокійній атмосфері ховалися маленькі драми. Колега Оксана шепотіла щось по телефону, напевно, вкотре обговорюючи чужі життя. Старий бібліотекар пан Йосип намагався полагодити принтер, бурмочучи під носа.

Еніка відволіклась на звук дощу, що краплями стікав по старих вікнах. Її пальці мимоволі ковзнули по корінцю старої книги з потертою шкіряною обкладинкою. "Легенди Закарпаття".

Щось у цій книзі притягувало її. Вона сіла за стіл, обережно перегортаючи сторінки, відчуваючи дивне тепло від паперу.

Час ішов повільно. Робочі години тягнулися, наче густий мед. Еніка думала про те, що десь там, за вікном, життя йде швидше, яскравіше. Але поки вона була тут — у своїй маленькій тихій фортеці.

Еніка схилилася над книгою, її пальці торкалися пожовклих сторінок, ніби зчитуючи тепло від давніх історій. За вікном дощ сипався дрібними нитками, обплітаючи місто в'язкою сірістю. У бібліотеці стояла тиша, наповнена лише шурхотом перегорнутих сторінок.

Вона читала про відьомські легенди, про забуті обряди, які колись проводили на Закарпатті. Серце билося трохи швидше.

— Пані Еніко! — голос Йосипа прорізав тишу. — Відвідувачі чекають на абонементі!

Вона піднялася, поправила волосся і стримано попрямувала до стійки, відчуваючи, як незримі нитки старовинних історій ніби вже вплітаються в її власне життя.

 

Еніка зосереджено стукала по клавішах, поки мишка в її руці методично клацала. У бібліотеці стояла тиша, лише зрідка її порушувало перегортання сторінок чи стишені голоси біля рецепції. Вікна були трохи запітнілі від осінньої вологи, і крізь них ледь виднівся зелений купол монастиря, що здіймався над містом.

— Пані Чопик, — гукнула бібліотекарка Олена Іванівна, — тобі знову хтось написав у книзі скарг.


Читати далі 

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Лана Рей
10.06.2025, 20:16:46

❤️❤️❤️

Інші блоги
Хто винен?
У всьому винен Жорик))))❤️❤️❤️ Вилітаю з автівки й біжу до «бомжа». Тягну за шкірку, підіймаю за плечі, лаюся та несподівано давлюся власними словами – на мене крізь густе золотаве волосся
Довгоочікуване повернення з новим жанром!
Привіт, мої любі читачі! Я повернулася і з неймовірним трепетом та радістю хочу представити вам свою нову історію. Ви часто просите щось дуже емоційне, напружене, на межі відчаю та палких почуттів. І сьогодні я готова запросити
"Я ніби посеред екшн-фільму"
Мрія Чарівна лишала супер-коментар, який розкриває всю суть перших двох розділів "Адикції". Що відбувається? Головна героїня таємно пробралась у кузов вантажівки, намагається притримати величезний букет
Дописала до нового сюжетного повороту Світлотіні!
Фууух, це було дуже небезпечно та емоційно. Слова лились рікою до третьої ночі. Тож я офіційно заявляю, що всі, хто чекав наступного великого сюжетного повороту, щоб прочитати частину залпом – дочекались! Запрошую
Цього не буде! (але це не точно)
Значить ганяю я своїх котиків то по тредсам, інстаграмам, то по марафонам... І іноді в читачів виникає таке питаннячко... Чи можливі діти в таких пар, як Катя і Любасик, або Рая і Богданчик... З урахуванням, що
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше