Файтоска на вас чекає. Приєднуйтесь

А ви вже читали новинку «Холера з тим коханням»?

AD_4nXdEAaJvphnjQZ6qWXqdBjbqqwlUUcPOm3hMM8Ue6UCj7t3MCP-EnhKw-tYuSRub0jZRuZ3oNGhwdkVe2W-MckompprduSXOpISBiIONFhtBdDS3l8KHqVIB9tHzebfxiWf10DVn3w?key=1P-n4GxlpQtm0TM8-vPDDg

Уривок з нового розділу
У бібліотеці пахло старим папером, пилом і трохи кавою — хтось із працівників знову порушив правило про заборону напоїв у робочій зоні. Еніка мовчки перекладала книги на нижню полицю, ловлячи погляди відвідувачів.

День здавався тихим, але у спокійній атмосфері ховалися маленькі драми. Колега Оксана шепотіла щось по телефону, напевно, вкотре обговорюючи чужі життя. Старий бібліотекар пан Йосип намагався полагодити принтер, бурмочучи під носа.

Еніка відволіклась на звук дощу, що краплями стікав по старих вікнах. Її пальці мимоволі ковзнули по корінцю старої книги з потертою шкіряною обкладинкою. "Легенди Закарпаття".

Щось у цій книзі притягувало її. Вона сіла за стіл, обережно перегортаючи сторінки, відчуваючи дивне тепло від паперу.

Час ішов повільно. Робочі години тягнулися, наче густий мед. Еніка думала про те, що десь там, за вікном, життя йде швидше, яскравіше. Але поки вона була тут — у своїй маленькій тихій фортеці.

Еніка схилилася над книгою, її пальці торкалися пожовклих сторінок, ніби зчитуючи тепло від давніх історій. За вікном дощ сипався дрібними нитками, обплітаючи місто в'язкою сірістю. У бібліотеці стояла тиша, наповнена лише шурхотом перегорнутих сторінок.

Вона читала про відьомські легенди, про забуті обряди, які колись проводили на Закарпатті. Серце билося трохи швидше.

— Пані Еніко! — голос Йосипа прорізав тишу. — Відвідувачі чекають на абонементі!

Вона піднялася, поправила волосся і стримано попрямувала до стійки, відчуваючи, як незримі нитки старовинних історій ніби вже вплітаються в її власне життя.

 

Еніка зосереджено стукала по клавішах, поки мишка в її руці методично клацала. У бібліотеці стояла тиша, лише зрідка її порушувало перегортання сторінок чи стишені голоси біля рецепції. Вікна були трохи запітнілі від осінньої вологи, і крізь них ледь виднівся зелений купол монастиря, що здіймався над містом.

— Пані Чопик, — гукнула бібліотекарка Олена Іванівна, — тобі знову хтось написав у книзі скарг.


Читати далі 

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Лана Рей
10.06.2025, 20:16:46

❤️❤️❤️

Інші блоги
Творча криза: що писати далі? ?
Схоже, я застрягла на дуже авторській проблемі: ідей багато, а вибрати одну — не виходить. Хочеться почати щось нове, але жанри тягнуть у різні боки. Ромком? Трилер? Фантастика чи фентезі? А ще є вже написані історії,
Візуалізація "Приборкати кригу"
Почнемо з того, що історія з тегом "гумор" починається ось так... Чи можна відчувати полегшення, якщо хтось помирає? За певних обставинах так. Якщо це твій запеклий ворог, то певно що так. А якщо це дівчина, біля якої стоїть
Новини!
У мого "Десмонда" 2000 перглядів, а я прогледіла. Я вдячна всім хто читає цю роботу!
❤️ Іди сюди, гарненький, цілувать буду. ❤️
Опівночі в «Порталі у Гріх» ми зустрінемо Флоріана. Дочекалися! Наша читачка нарешті побачить, як виглядає цей вигаданий принц з книги Христини Вілем «Я знала сюжет. Це не допомогло», адже до цього вона не бачила
"О, прекрасно!" від прекрасного Карвера
Що ж... Хочу нагадати, що «Корона з пилу» продовжує свою публікацію. І сюжет невпинно несеться вперед! Хто ще не ознайомився з останніми подіями — радо прошу до читання. А що трапилося в останніх розділах? Наша
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше