Хочеш дещо... покажу?/ Традиції/ Аудіокнига

"Віко, а хочеш я тобі дещо... покажу?" — запитав в останньому розділі Василь з моєї книги "Кохання починається з "Дії"" свою фіктивну наречену.
А я у вас не питатиму нічого, а відразу дещо покажу)))))

Скільки себе пам'ятаю — щороку на Трійцю у моєму домі є васильки, чепчик і гілочки клену. Інколи на Новий рік ялинки немає, але на Зелену неділю ці васильки, чепчик і клен — це must have!  От мені й цікаво, а ви не забуваєте традиції цього свята? Чим прикрашаєте у цей день дім?


До речі, про ці традиції минулого року я згадувала у книзі "Згадала баба, як дівкою була АБО Шлях до серця математика". Цікаво, що цю гумористичну книгу я писала минулим літом. Потім були романи з драматичнішим сюжетом... А тепер, щойно потеплішало, і мені знову закортіло писати гумор:) Літо — завжди час усмішок)) Тож не дивно, що книга, яку зараз я пишу "в процесі" "Кохання починається з "Дії"" теж така)) Ось, ловіть уривочок з неї:

 

[...— Хочеш я тобі дещо покажу?

— Що? Прямо зараз? Тут?! — витріщила очі дівка.

— Ні! Ні... Можна ввечері... Або після сніданку. Щоправда, для цього треба піти на ферму на інший кінець села.

Відповідь Василя остаточно збила з пантелику нещасну наречену.

— Пробач, але куди треба йти? На ферму?! Це щось типу натяку на сінник?

— На який ще сінник? Ні. Просто загін із тваринами на батьковій фермі знаходиться... Я так зрозумів, що ти любиш тварин і тому хочу тебе з деким познайомити, — загадково мовив син фермера.

Віка всміхнулась. Втішно та радісно. А потім і закивала голівкою.

— Якщо познайомиш з якоюсь милою тваринкою, а не диким звіром, то я тільки "За"..]

Але це ще не все! У мене є ще дещо, що хочеться вам показати)))

І це "Дофаміновий капкан" — мій перший великий роман,

який став аудіокнигою! І відсьогодні на каналі "Книгомандри" аудіокнига вже доступна на YouTube,

як по розділах окремо, так і повністю!))

Повну версію та перші розділи окремо можна прослухати тут:


Дякую за увагу та зі святом!
Бережіть себе ❤️

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Інна Турянська
09.06.2025, 09:41:25

Дуже красиві квіти! І книга просто бомба:) дійсно якась трагікомедіїя виходить ❤️

Марина Тітова
09.06.2025, 12:57:04

Інна Турянська, Дякую тобі, Інночко ❤️ Що поробиш, як у житті і книгах часто трагедія любить ходити поруч із комедією))

avatar
Вікторія Вецька
08.06.2025, 21:20:55

Яка чудова традиція! В мене в сім'ї теж була одна в дитинстві ми з мамою і сестрою їздили до церкви по липу,( бо вона тільки там і росла), а потім прикрашали нею ворота, хвіртку будинок, і мені подобалося це дійство, а зараз я виросла і поїхала від них за три дев'ять земель, а тепер сумую за тим часом.

Показати 3 відповіді
Марина Тітова
08.06.2025, 22:11:26

Вікторія Вецька, ❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️

avatar
Анжеліка Горан
08.06.2025, 21:44:40

Вітаю) У нас завжди була традиція прикрашати будинок лепехою, м'ятою і липою. З дитинства подобався аромат лепехи)) Мої вітання з аудіокнигами❤️

Марина Тітова
08.06.2025, 21:54:00

Анжеліка Горан, Ой, клас, які чудові поєднання!))) Аромати, що треба ❤️
Щиро дякую ❤️

avatar
Олеся Глазунова
08.06.2025, 21:13:44

Дуже гарні квіти ❤️❤️❤️
А я вже слухала оповідання)))

Марина Тітова
08.06.2025, 21:48:31

Олеся Глазунова, Дуже дякую ❤️❤️❤️

Інші блоги
Діана йде к цілі...
— Дивись, — шепоче він, і я відчуваю його дихання на своїй шиї. — Он там, між канадськими ялинами. Він указує на гостьовий будиночок — витончену будівлю зі світлого каменю, оточену екзотичними хвойними деревами. —
Попіл, Кров та Дракони
Вітання з мого кабінету. Зима близько... чи принаймні черговий дедлайн, що нависає над головою, як тінь крилатого жаху. Ви, мабуть, пам'ятаєте мої мандрівки з «Вояджером» тут, на Букнеті. Це була довга дорога, але справжній
Фінал⚡кодвсесвіту✨ сакури
✨ Вітаю, дорогі друзі✨ Ось і добігла кінця ще одна історія. І, як завжди — мене огортає смуток. Смуток через завершення подорожі світами. Незвичайної. Фантастичної. І трохи психологічної. У пошуках життя… З таємницею
Уроки для невмілого вершника :)
ЗРУЙНОВАНА ГОРДІСТЬ УРИВОК (додайте книгу в бібліотеку, щоб не пропустити оновлення) “— На..на коні? — Недовірливо підіймаючи вгору брови аж так, що на лобі утворилися складки, запитав Джим. Він випростався і
Завтра все почнеться. Попіл та Кров.
Кажуть, що на війні немає місця для життя. Кажуть, що мертві не зраджують, а живі — тільки це і вміють. ​Завтра о 9:00 та 10:00 ми виходимо на випалене поле битви. Дві глави. Два погляди на один і той самий світ, де повітря пахне
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше