Сьогодні хочу поговорити про свою першу книгу❤️Це моє маленьке творіння, яке я не забуду до смерті (хіба що буде амнезія). Саме з цієї книги почалася моя любов до письма.

Можливо, варто було б спочатку розповісти про себе, але тут особливо нічого казати. Мене звати Юлія, мені 19 років, і я кухар-кондитер, яка міняє вінчик на ручку❤️

З початку війни я почала багато читати, дивитися турецькі серіали (навіть мову вчила). У мене був телеграм-канал, де я писала фанфіки до серіалу — вигадувала різні історії з тими ж героями або акторами.

Улітку 2024 року, сидячи на кухні, я вигадала маленький фрагмент в уяві — і саме він згодом переріс у цілу книгу. Я писала, скидала частини подругам, і зовсім не планувала викладати її на Букнеті. Але вони мене надихнули, підтримали — і я наважилася опублікувати.

Перша книга, перші враження — і ти входиш у азарт. Хочеться писати більше, краще. Безліч історій, які прагнеш втілити в реальність. Курси письменницької майстерності тільки зміцнили моє бажання — я справді хочу цим займатися. Мені це подобається. Тут я можу перетворювати свою фантазію на щось живе — і комусь це відгукнеться.

Хтось, можливо, засудить мене за "пипки" (клянусь, це коректор тексту змінив "соски" на "пипки", бо так, мовляв, правильніше). Хтось прочитає та забуде, а хтось залишиться — щоб підтримувати мене й надалі.

У майбутньому я планую переписати цю книгу. Ні, я не зміню сюжет, просто додам більше барв у текст. Хочу, щоб розділи були об’ємніші, глибші, цікавіші. Але зроблю це тоді, коли матиму більше досвіду — щоб не вийшло, як кажуть, шило на мило.

Ніколи б не подумала, що мою книгу прочитають 80 тисяч людей. Це незабутні емоції. Цікаво, чи буде колись на ній 100 тисяч?

Колись я планую видати одну зі своїх книг друком. Можливо, це буде саме ця. Але для цього мені потрібно ще трохи часу — і більше читачів, які справді зацікавлені в моїх історіях.

Дякую всім, хто читає, слідкує та підтримує мене. Люблю вас!❤️

Посиланнячко на книгу тут❤️