Цей день — серед тих, які важко забути. День, що приніс жах і відчуття безпомічності, подібне до перших тижнів повномасштабного вторгнення. І до того глухого страху перед ядерною зимою, про яку багато хто думав у 2023 році.

У романі «Повернути й прийняти» я не оминула ці події. Навпаки — вони стали ключовим моментом у трансформації героїні.
Бо саме кризи — глибокі, травматичні, справжні — змінюють нас. Якщо ми обираємо діяти — вони стають поштовхом. Якщо мовчимо — ламають.

Вчора я опублікувала розділи, пов’язані з цією трагедією. Завтра вийдуть ще кілька — як продовження.
Запрошую до читання. Ці тексти — для тих, хто не тікає від реальності, а дивиться їй в очі.
Хоч із болем — але з надією.