– Невже ти повернулася? Я так боявся, що більше не зможу доторкнутися до тебе... Що не зможу поцілувати і сказати, як сильно я тебе люблю! — щебетав Антон, торкаючись пальцями мого волосся.

– Пробач мене... Я така дурна! Зуміла повірити Кості, хоча і розуміла, що ти ніколи б не став крутити інтрижки за моєю спиною. Ти, напевно, тепер будеш на мене злитися, так? — я підняла очі вгору, зустрівши розуміючий погляд.

– Ти що... Ні! Я зовсім на тебе не злюся. Та й ти далеко не дурненька! Просто з цього Кості потрібно вибити всю дурість, щоб він навіть на десять метрів не наважувався підійти до тебе! — Антон торкнувся моїх губ, пристрасно цілуючи.

Метелики в моєму животі пурхали, ноги ставали ватними, а серце і зовсім вистрибувало з грудей.

– Ох, Алінка, у мене ж там готується сніданок! — раптом запанікував Антон, побігши на кухню.

Я зняла піджак і перевзулася вже в свої рожеві тапочки, які чекали мене на полиці. Через хвилину Антон вийшов з кухні, знімаючи з себе фартух.

– Картоплю врятуватися не вдалося. Я залишив свою дівчину без сніданку. От я негідник! — він підійшов ззаду, поцілувавши в шию.

– Чому ж ви, Антон Олегович, не стежите за приготуванням їжі? — грайливо запитала я, повернувшись до нього обличчям.

– А хіба можна стежити, коли поруч така красуня? — він торкнувся кінчиком носа моєї шиї, вдихаючи аромат мого парфуму. — Ух, Аліна! Яка ж ти чортівка! Так і маниш мене до себе.

– Тоді не чини опір.

Ось таким солодким виявиться наступний розділ любовного роману «Поклик кохання» . Та це ще не все, адже попереду нашу закохану пару чекає ще дещо, про, що ви дізнаєтеся вже згодом.

Переходьте за посиланням та підписуйтеся на МОЮ СТОРІНКУ , щоб першими дізнаватися про нові романтичні їсторії ❤️