"Не вважаєш мене гідним?"

"– Не змерзла? – тихий чоловічий голос відриває мене від роздумів.

Я здригаюся від несподіванки, не помітивши, як Ден опинився поруч.

– Поки що ні, – відповідаю, привітно усміхаючись йому.

Чоловік сідає на стілець навпроти, і його масивна фігура здається ще більшою в тісному просторі альтанки. Він пильно дивиться на мене, ніби бачить наскрізь.

Його темні очі вивчають мене зі звичною уважністю.

– Слухай, Лізо. Я розумію, що моя пропозиція тебе може шокувати… Але… виходь за мене!

Я застигаю, не маючи сили навіть кліпнути, і з подивом дивлюся на друга й начбеза свого брата. Мої пальці мимоволі стискають край пледа.

– Дене?! Заміж? За тебе? – щиро дивуюся я, не усвідомлюючи, що можу його образити своїми словами.

Ден, якого я знала з дитинства… Я раптом усвідомила, що за всі ці роки навіть не замислювалася, що він може бачити в мені більше, ніж просто сестру боса.

– Не вважаєш мене гідним? – запитує він, насупившись.

Я хитаю головою.

– Ні! Тобто… Дене, ти завжди був мені як старший брат. Я навіть уявити не можу, щоб ми з тобою…

Його погляд темніє, і він раптово різко перебиває мене:

– Навіщо тобі цей Звєрєв? – його голос звучить жорстко, з неприкритою гіркотою. – У мене грошей не так багато, як у нього, але я зможу забезпечити тебе та дитину.

Я зітхаю, опускаючи погляд на чашку, де вже остигає чай.

– До чого тут гроші, Дене! Ти хороший чоловік і коли-небудь знайдеш свою жінку. Дякую тобі, але я… я кохаю Макса… – виривається в мене і я охаю, сама злякавшись цих слів. Дивлюся на Дена злякано. – Але якщо ти йому проговоришся, я поїду…

Обличчя Дена стає кам’яним. Я дивлюся на нього, і мені хочеться зникнути, коли бачу, як його погляд наповнюється холодом.

– Якщо цей блондинчик тобі такий дорогий, він одружиться з тобою. Я про це подбаю… – рішуче заявляє Ден, і стискає щелепи. – Обіцяю!"

"ПОЧНЕМО З ПОЧАТКУ"

Розділ 11 вже на сайті!