Кохання живе вічно!

Вітаю!

Роман "Я буду кохати тебе вічно" — оновлено.

Уривок.

Тримаю Златославу в обіймах, але розслабитися не можу. Мене непокоять крики Есфін та Семеона. Раптом прочиняються дверцята, і Семеон наказує:

— Сідай за кермо та забирай звідси малу. Ця фурія викликала темні сили...

— Ти впораєшся? — заклопотано цікавлюся.

— А то, — з посмішкою запевняє знахар. — Я теж викликав підмогу, і вона вже практично тут, а сили Есфін з кожною секундою слабшають, і їй не допоможе ніхто.

Я ще кілька секунд вагаюся, а Семеон суворо наказує:

— Ні про що не думай. Їдь.

— Простих смертних захисти, — прошу наостанок та обережно відпускаю Златославу з обіймів, вкладаючи її на сидіння.

— Уже захистив. Вони бачитимуть блискавиці, громи, бурю та шторм, — запевняє знахар.

Виходжу з машини і хочу повідомити йому, що чекатиму його на кордоні, але не встигаю. Він оглядається й згідно киває головою:

— Так і зроби...

Книги тут...

Тихої ночі!