"П’ять хвилин слави"

"П’ять хвилин слави" – новий розділ "Без радіозв’язку"!

Друзі, це не просто історія – це шматок душі, що б’ється в джунглях Камбоджі 1970-х. Том і Рей – хлопці, які стали братами серед війни, жартують, щоб не зламатися, і ризикують усім заради крихти надії. А Кімі… Її погляд – як промінь у темряві, що може врятувати або знищити.

Тут є все: сміх через сльози, дружба, що тримає на плаву, і кохання, яке народжується там, де його не мало б бути. Але джунглі шепочуть про небезпеку – чи встигнуть вони?

Це про нас із вами – коли серце калатає, а ти все одно йдеш вперед.

Читай на Booknet

А що для вас означає кохання у часи випробувань? Пиши в коментарях! 

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Fill
02.06.2025, 21:54:02

Вже підписався))

Показати 2 відповіді
Fill
03.06.2025, 10:18:41

Сергій Оріанець, Дякую))

avatar
Fill
02.06.2025, 21:52:56

Як цікаво) Обов'язково гляну))

Сергій Оріанець
03.06.2025, 10:12:20

Fill, Дякую за інтерес! Сподіваюся, сподобається, чекаю твоїх вражень!

Інші блоги
Зворушливий момоент у дарк-романі
Привіт, мої любі читачі! ❤️ У дарк-романі "Дикий небезпечнйи хижак" Продовження моєї глави що вийшла сьогодні, просто розірве ваші серця на шматки! ✨ Ми нарешті побачили те, чого так довго чекали, але ціна виявилася
♡ Файвел
Вітаю, друзі! Принесла вам новий розділ слеш-роману «Файвел», що стартував свого часу в рамках флешмобу «Різнобарвне кохання» від Чарівної Мрії. Це перехідна частина історії зі стриманими емоціями. Але
Стріли Купідона та Буккотики ❤️
Вітаю, друзі! Флешмоби зимових та весняних історій заполонили Букнет, і все задля того, щоб підняти вам настрій, відкрити портал до світів, де панує справжнє кохання, відправити у подорож до далеких Галактик, або
Рубрика: "Книжкові паузи"
Сьогодні у рубриці історія, наповнена шумом хвиль, магією моря та випробуваннями, які змінюють долю. Прокляття сирени авторки Юрія Тополівська — це атмосферне фентезі про вибір між двома світами, кохання, що не
Пристрасті вирують...
Провівши з дружиною належний за пристойністю час, йду туди, куди мене ноги самі ведуть. Й опиняюся в гаремі. Намагаюся переконати себе, що це всього лише звичка організму, але не зупиняюся, поки не доходжу до кімнати Рудої. Що
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше