Зло чи зручність? Погляд психолога-початківця.
Коли я почала заглиблюватися не лише у читання, а й у спроби аналізувати літературних персонажів із психологічної точки зору, перше, що кинулося в очі — це стереотипність. Сильний, але мовчазний головний герой. Дівчина, яка спершу "сіра мишка", а потім раптово рятує світ. Хитрий друг або наївна супутниця. Здається, ми вже бачили їх десятки разів. І на перший погляд — це мінус. Але чи завжди?
З позиції психології, ми, люди, часто прагнемо передбачуваності. Вона дарує відчуття контролю, безпеки. Коли ми беремо до рук книгу і впізнаємо у персонажі знайомий архетип — мозок каже "ага, я знаю, що очікувати", і тоді стає трохи легше зануритися в історію. Це як з улюбленими стравами: іноді хочеться чогось нового, але частіше — саме знайомого смаку.
І це нормально.
Як психолог-початківець, я починаю розуміти, наскільки важливо поважати різні запити аудиторії. Є читачі, яким хочеться складних, нестандартних героїв із внутрішніми протиріччями. Але є й ті, хто просто хоче відпочити. Впізнати в образі героя "того самого" лицаря, бунтарку, веселого друга чи благородного антагоніста. І це не про брак уяви — це про емоційну потребу в чомусь зрозумілому, передбачуваному.
Світ художньої літератури — це творче поле. Тут немає заборонених ходів. Хтось вишукує глибину, а хтось — комфорт. Хтось грає зі штампами, розкладає архетипи на частини, а хтось бере той самий архетип і дарує йому нове дихання. Головне — щирість і повага до себе як автора, і до свого читача.
Тому, якщо ви пишете героя, який здається "надто типовим" — не поспішайте викидати його. Можливо, саме таким він і потрібен. Бо, врешті-решт, не всім потрібен складний психотип, щоб відчути емоції. І не в кожній книзі має бути революція жанру.
Краса творчості — у свободі. У можливості вибору. І кожна історія, навіть із "класичним" героєм, має право бути — якщо вона жива.
До нових сторінок.
Ваша MariWolf ❤️
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВсе залежить від жанру. Але більша читацька аудиторія направлена саме на просте, знайоме - де можна розслабити мізки та відпочити. Або помріяти разом з героями нової історії.))
Марина Мелтон, Погоджуюсь ❤️
Підписуюсь під кожним словом!) Досі пам'ятаю фразу своєї вчительки з літератури, що у творчості немає правильного і неправильного. Хоча сама я з тих, хто полюбляє складних персонажів, бо для мене вони більш цікаві і переконливі))
Лілія Зелена, ❤️❤️❤️
Цікавий блог) Згодна з Вами, що творчість повинна бути свободою!)
І щодо стереотипів та архетипів згодна. Взагалі вважаю, що всі автори, або будь-які інші творчі люди, сублімують свій внутрішній стан в свою творчість.
Також вважаю, що всі наші персонажі — це наші субособистості), тому, пишучи твори, ми часто пропрацьовуємо свої травми, закриваємо гельштальти тощо. А от читачі не вірять штучному, вони потребують щирості, вони шукають те, що їм близько, а коли вони відчувають цю щирість та знаходять те, що їм близько, то рефлексують разом із нами).
Приємно бачити на просторах Букнета людину з психологічною освітою) Зичу успіху на Вашому шляху психологічної практики! Та творчої наснаги та натхнення Вам у письменництві!✨ І обов'язково знайти якомога більше «своїх» читачів!☀️
Якщо вміти обіграти стереотипи по-новому, то це дуже цікаво – я, зокрема, полюбляю й такі твори, в яких початок досить звичайний, навіть буденний – а потім починає "розкручуватися".
MariWolf, )
Вітаю, бачили вже результат гри?
MariWolf, ❤️
Я не проти шаблонних героїв, мене бісять самі шаблони. Особливо тип "жінка яка виправилася", вона вся така бунтарка бойова але от у неї закохується мужик і під кінець книги вона стає мамою трьох дітей у платтячку що сидить за пряжею. Здебільшого у ромфанті героїні, представлені від початку як "пацанки" саме такі, усе що від них залишається - кілька нахабних фраз. Ну і ще бісить коли дівчина ламається награно на початку книги "та ніколи в житті з тобою" або "як ти міг подумати, що я для тебе нафарбувалася" а і кінці вони одружуються. Якось забагато пафосу коли і так відомо, чим усе закінчиться.
Crown Horror, О, дуже добре розумію!
Мене теж трохи дратує, коли героїня заявлена як “гостра на язик пацанка з мечем”, а під кінець без пояснень перетворюється на ідеальну домогосподарку — і все це тільки тому, що "прийшла любов". Якщо зміни характеру показані глибоко, поступово, із внутрішньою мотивацією — це зовсім інша річ. Тоді це вже не “виправилась”, а виросла. Це такий собі ефект: бунтарство молодості → переосмислення → нові цінності.
Але, звісно, кожному своє). Хтось хоче саме “щасливу казку з мереживом”, і це теж окей. Головне, щоб не шаблон заради шаблону, а персонаж — живий, з вибором, із душею.
Дуже хороший пост!
І я вам навіть більше скажу "складні герої" - це точно не про популярну літературу.
Чарівна Мрія, От і я про теж)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати