Дорогі читачі,
я хочу запросити вас у подорож. Але це не просто похід у джунглі Камбоджі. Це — мандрівка в саму душу солдата, який ще пам’ятає, що таке любов, сором, туга і надія.

У другому розділі мого роману "Без радіозв’язку", Том Махоні і Рей Дженкінс вирушають по воду — проста задача, але вона перетворюється на зустріч із іншим світом. Світом, у якому війна не головне. Де кожен лист шелестить, як голос минулого. Де водоспад має легенду, що говорить сильніше, ніж будь-який наказ.

Що чекає вас у цьому розділі?

— Атмосфера джунглів, що звучать, пахнуть, живуть. Це текст, у якому можна почути жабу в хащах, відчути бризки з водоспаду на обличчі й запах жасмину в повітрі.
— Гумор і людяність — завдяки дуету Тома і Рея, двох дуже різних, але щиро живих персонажів, які сміються попри тягар війни.
— Зустріч із Кімі, дівчиною-легендою. Вона приходить, мов дух, і залишає після себе більше, ніж просто враження. Її образ — як знак, що навіть серед війни є місце для краси, тиші й внутрішнього миру.
— Глибокі питання. Що важливіше — вижити чи залишитися людиною? Чи можна знайти сенс там, де все руйнується?

Цей розділ — не про бойову місію. Це про людську місію: зберегти себе. І, можливо, когось ще.

Прочитайте "Сльози Духа" і скажіть мені:
чи вірите ви, що іноді легенди приходять до нас тоді, коли ми найбільше їх потребуємо?

До розділу на Booknet