Передплата на "Єдину"!

Запрошую до роману "Єдина" від Мар'яни Долі! У ній є все, що я люблю - романтика, містика, детектив. Не всі обставини зрозумілі, але читати страшенно цікаво! Сьогодні авторка відкрила на цю книгу передплату, але ціна в перші дні мінімальна! 

Він зустрів у барі молоду дівчину, як дві краплі води схожу на його перше кохання. Але минуло вже двадцять років...

— Я читала книгу про те, як вчені відкрили спосіб за ДНК знаходити пару кожній людині, — сказала вона.
— І це вберегло тих людей від помилок?
Сніжана похитала головою:
— Іноді кохання приходить всупереч усім правилам і закономірностям. Вчора його не було, а сьогодні є. І ти розумієш, що всі, кого ми кохали раніше, були лише тимчасовою заміною тій людині, єдиній на світі...
— Скажи, — Фелікс зазирнув у її очі. —Ти не випадково з'явилася у моєму житті?
Його погляд зупинився на її руці, і Сніжана пошкодувала, що не зняла ту каблучку.
— Мене привела до тебе доля, — тихо відповіла вона, і він прийняв ці слова, як істину в останній інстанції...

Продовження щодня опівночі!

УРИВОК ДЛЯ ВАС:

Дівчина сиділа на високому стільці, накручуючи на палець довге хвилясте пасмо золотавого волосся. Перед нею стояла висока склянка з якимось кольоровим напоєм. На дівчині була біла довга сукня. Геть немодна в Києві кінця двадцятих, і точнісінько така сама, як тоді, коли він побачив її уперше… І такі самі білі босоніжки…

“Стоп, Феліксе, то не може бути вона. Їй уже має бути за сорок, як тобі. А це зовсім молоденька дівчина.  А може, привид? Галюцинація? Спитати в Макса, чи він її бачить?”

Ці думки промайнули за якусь секунду, поки він дивився на тендітну фігурку дівчини. Раптом поряд з нею з’явився якийсь здоровань у чорній футболці та джинсах. Нахилився до дівчини, про щось запитав. Вона заперечно похитала головою. Мужлан взяв її під руку, вона вивільнилася. Тоді він потягнув її на себе, обіймаючи…

Фелікс сам незчувся, як опинився біля бару. 

 — Якісь проблеми? — запитав у мужика, що досі тримав дівчину в білій сукні за руку. 

 — А що таке? — вирячився той. — Йди собі, куди йшов!

 — Відпусти дівчину, — Фелікс дивився йому в очі прямим незмигним поглядом. Той явно був сміливим лише з тими, хто слабший. Тим паче до них наблизився Макс і став за плечем Фелікса, тож сили явно були нерівні. 

 — Йдіть ви… — здоровань повернувся і зник в натовпі, залишивши дівчину у спокої. Та зіщулилася, потираючи передпліччя, на якому відпечаталися червоні плями від пальців кривдника. 

Тепер Фелікс побачив її зблизька. Дівчина була дуже схожа на Яну, та, очевидно, не вона. Волосся таке саме, шкіра така ж ніжна і біла, але очі в Яни були сірі, а в незнайомки карі. Носик у Яни був трохи кирпатий, а у цієї дівчини рівненький. Йому раптом стало шкода, що це не Яна, не його перше кохання… Просто дуже схоже дівча.

 — Ти з ким сюди прийшла? — запитав він. 

 — Сама, — тихо відповіла дівчина. 

 — Не найкраще місце, щоб молодій дівчині сидіти самій пізнім вечором, — буркнув він....

Продовження цієї загадкової історії - щодня опівночі!

Купуйте "Єдину" в перший день передплати і підтримайте цим авторку!