Іноді смерть — це не вирок. Це милосердя, якого ще потрібно заслужити... ✨♥️✨ Ми звикли думати, що найстрашніше, що може статися з людиною, — це кінець її земного шляху. Але що, якщо смерть — лише легкий вихід? Шанс

Знайомтеся, це Віскі (Віскас, Віскарь, дерне, йобнуте і т.д. за списком). І зараз він бореться за життя, а я сижу і не знаю куди себе подіти. Пишу сюди щоб просто відволіктися і хоч чимсь зайняти голову, бо робота валиться

✨Доброго вечора, шановна творча громадо!✨ ⚜️ Традиційно чотири нові, опубліковані глави “Між двома подихами” рекламую блогом: зображення клікабельне А далі Еліан аж побілів. На четвертому

Просто неймовірно паршиве продовження хрінового ранку… Прямо як на замовлення. І треба ж було мені два тижні вмовляти командира дати тижневу відпустку, щоб уже на другий день отримати відшмагований зад і розбиту пику! А

А саме на завтра о 14.00! Якщо ви подумали, що мені просто не терпиться почати викладати, то вгадали ☺️ Отака в нас анотація (а то ж ви нічого не знаєте про твір): Амін Назір — молодий воїн, який звик заробляти собі