Любі мої читачі. 

Сьогодні вийшов новий розділ.

Я лежала на м'якій підстилці з моху і хутра, а переді мною... він. Величезний. Лускатий. З вогнем в очах. Кайден. Дракон.

Він не спав. Просто дивився. Пильно. Глибоко. Так, ніби бачив все, що є в мені. Я різко сіла, смикнула ковдру на себе і видихнула:

— Що? Думаєш, я тебе боюся, так? Тому що ти тепер величезна ящірка з крилами?

Він не ворухнувся. Тільки погляд став ще більш наполегливим. Гарячим.

— Ну давай, мовчи. Звично. Завжди мовчиш, коли потрібно говорити. Коли я з розуму сходжу. Коли мені страшно. Коли я не розумію, що ти, чорт забирай, відчуваєш!

Я підхопилася на ноги, хоча тіло протестувало після польоту. Серце билося, як у клітці.

— Ти просто взяв і викрав мене! Як дикун! Як тварина! — я підняла руку. — Думаєш, я іграшка? Думаєш, ти врятував мене? Та ти просто зробив по-своєму!

Він знову не ворухнувся. Тільки подих став глибшим. Яскравішим. Всередині нього точно вирував вогонь. І чим більше я злилася — тим гарячіше ставало в печері.

Посилання

Анотація до книги "Не бажана наречена Дракона"

Я потрапила в інший світ — і відразу стала проблемою для принца.

Кайден не хотів мене. До тих пір, поки не побачив в моїх очах вогонь.

Тепер він гнівається. Цілує так, ніби в цьому — порятунок.

Стирає мій розум своїм тілом, змушуючи забути, чого я взагалі хотіла.

Я шукаю свободу.

Він — жадає влади над мною.

І якщо зв'язок між нами магічний... то чому я все ще відчуваю, як тремчу від одного його погляду?

Читати тут