Челендж #руданки та РуданІ

Знаєте, вже нічого не хотіла говорити про "Ю-критерій Манна-Уїтні". Ми старанно йдемо до завершення і начебто всі соки вже вичавлені, але тут я побачила челендж Олесі Глазунової. 

В мить зрозуміла, що це доля сказати сьогодні про оновлення — тому що якраз вийшла дуже глибока, дуже жорстка і дуже важлива сюжетна глава про хлопчика, який у п'ять був рудим і з відмінним зіром. 

А у двадцять п’ять перецвів у темний-каштан і його віскі засріблили сивиною. 

У Дональда семи років були величезні блакитні очі. Але в двадцять п'ять він мружиться в окулярах з товстими лінзами в роговій оправі. 

Дональд сліпне, хворіє на лейкемію і провина належить експерименту, який проводився над його мозком. 

Цей розділ дійсно  вийшов сьогодні й мені шкода мого рудого хлопчика. Його сонце згасло, але все ще не померло. Помолимось разом. 

Але іноді йому здавалося, що це далекий сон, вигаданий власною уявою. Першим яскравим спогадом став чоловік міцної статури, який привіз у дитячий будинок багато іграшок. Він роздавав коробочки, а сам ставав осторонь, у кутку, і брав у руки блискучий кишеньковий годинник, засікаючи час.

Дональдові подобалося складати кубики. А ще більше йому подобалось робити це так добре, щоб отримувати яскраву й схвальну усмішку від містера Манна, який ставав усе частішим гостем у дитбудинку «Сонечко», неодмінно даруючи йому солодку цукерочку після вдалої гри.

Дональд був такий щасливий бачити, що хтось піклується про нього. Він знав, що добрий пан тепло ставиться не лише до нього, але й до пари дівчаток-близнючок. Дитячі ревнощі знаходили вихід у суперництві. Щоразу, коли містер Манн їхав, Дональд починав старанно складати кубики і малювати палички на папері, сопівши й насуплюючись, уважно рахуючи.

Це не було складним, і в якийсь момент він усвідомив, що випередив тих сестер на цілу милю. Дональд навіть не втримався і показав їм язика в спини, але дівчатка, взявшись за руки, йшли коридором удвох, тоді як Дональд як і раніше залишався самотнім. Для нього це був останній шанс бути потрібним. Він так старався, бо в нього нікого не було — у цьому світі йому більше, ніж комусь, було потрібно отримати увагу доброго пана.

Ваша улюблена письменниця, 
Olha Alder ♡