Ось моя новиночка вже й опублікована ? Але, щоб її написати, мені довелося... зробити пропозицію одружитися у "Дії"!)))) Реально))) )) Не для себе — для книги це зробила, чесно))))) І скажу так — це вам не просто запитати у Гугла чи у GPT — це власний досвід, а він безцінний)))

Але повернусь до книги. Отже, як ви могли зрозуміти "Кохання починається з "Дії"" пов'язане не тільки з поведінкою та вчинками героїв, але й додатком "Дія". Вже у першому розділі головний герой Василь, військовий з позивним "Сницар" (це майстер з художнього різблення по дереву та карбування металу), робить пропозицію руки та серця через цей додаток.

...Але робить це за кермом свого авто й тоді, коли зникає зв'язок... Питання. Чи вийде у Василя надіслати пропозицію коханій? Що вона відповість? Чи саме тій дівчині надійде пропозиція?

P.S.: спойлер уже в анотації)))

Анотація:

Чи траплялось у вас таке, що ви помилялись діалогом і надсилали повідомлення не тій людині? А в тому повідомленні, дещо особисте, інтимне...

От таке трапилось і з Василем. Таким чином він зробив пропозицію руки та серця не тій дівчині...

Але, може навпаки, саме "тій"? Можливо, втрутилась сама доля? От тільки для того, щоб дізнатись про це, Василю доведеться пережити ще багато складних і веселих моментів, адже кохання перевіряється часом... І "Дією"!

Найближче оновлення вже завтра, тож запрошую читати та дізнаватись більше тонкощів сюжету)) До того ж новиночка долучилась до флешмобу #нерівні пари. Ви ще не читали книги цього флешмобу? Виправляйте це скоріш! Історій багацько, всі вони різні, тож цікаве читання гарантовано ✨️

А поки що маленький уривок з першого розділу моєї новинки:

І ось залишався останній етап, проте найважливіший — зробити пропозицію руки та серця обраниці та й гайнути разом із нею у рідні краї, де їх долі навік поєднають заповітним документом. Для цього Василь обрав неабиякий день, а саме день народження своєї коханої. І гадав, що і з цим клопоту жодного не буде, адже у них така любов, така любов! Вони за можливості завжди на зв'язку, завжди говорять любощі, ніжності одна одному. Він їй: "Добраніч", а вона йому: "Ок. Бай". Він їй: "Цілую палко та пристрасно твої звабливі вуста, до тебе тягнуся попри відстань і міста." А вона йому: "Ок. Цілую свого гнома. Я сьогодні у барі. Я не вдома."
Ох, як же подобались йому ці моменти їх спілкування, коли вона, вся така зайнята, у справах, але завжди знаходить хвилинку, щоб написати йому ті одинадцять слів... Або два... Але ж важлива будь-яка увага, чи не так? Принаймні, на думку Василя.

Всіх обіймаю та дякую за підтримку ❤️

Бережіть себе ❤️❤️❤️