Фелікс обережно відсмикнув ширму і увійшов до печери. У ніс різко вдарив болотний запах. На відміну від сухої стежки, що вела до печери, всередині панувала вогкість: підлога, стіни й стеля були вкриті мохом. З одного боку стояв різьблений стіл із шухлядами та стільцем. З іншого ж — чи то ліжко, чи то диван накинутий яскравим червоним покривалом. Посередині височіла відкрита, неймовірно великого розміру, скриня, набита різноманітними монетами, золотом, перлами, дорогоцінними виробами та камінням. Поруч зі скринею все це добро недбало розсипане по підлозі, щільно устеляючи її, мов килим. Навпроти здригнулася, ледве помітна за кришкою скрині, напівпрозора завіса, і з-за неї вийшла істота невизначеної статі: довгий вільний темно-зелений забруднеий балахон, що доходив до щиколотки, зверху якась квітчаста накидка. Обличчя зеленуватого кольору, зморшкувате, з великими, круглими, жовтими очима і широким усміхненим ротом. Сиве, рідке волосся стягнуте в пучок на потилиці. Але, найголовніше, що впадало в око — істота мала лише одну ногу і насилу спиралася на тростину. Монетка — це трилапа жаба? Істота прошкандибала до скрині й важко сіла на неї.

— Ну ж бо, вогняний пане, я чекала на тебе! 

http://booknet.ua/book/fenks-b436126