Сюзанна з Віктором поступово зближаються і все було б добре, якби не... хлопець Сюзанни)))

Нас огорнула тиша. Я знову дивилася на губи Віктора, всередині мене вирувало бажання. Пригорни мене до себе, поцілуй солодко — подумки благала я, не відпускаючи його руки. Здавалося, що коли відпущу, то впаду в прірву і вже не зможу вибратися нагору.

І він мене майже почув. Не поцілував, ні, але раптом обійняв — легко, по-дружньому, але трошки довше, ніж це зробив би друг. Мене відразу ж огорнуло ароматом його парфумів — свіжим, спокусливим. Обійми Віктора були такими теплими, ніжними, що не хотілося з них вибиратись.

— Ну все, завтра всі сусіди будуть розпитувати, з ким це я обіймався, — на обличчі Віктора з’явилася хитра посмішка.

— Пробач, — зніяковіла я.

— За що? Хіба я сказав, що маю щось проти? — Віктор ніжно провів рукою по моєму волоссю й неохоче випустив з обіймів.

А що ж там за сни? А дуже гарячі. Заходьте почитати "Оксамитовий голос". ;)

— Сьогодні вночі він мені снився, — зізналася я Натці, коли ми присіли попити капучіно на лавці. — Такий сон гарний був, ось тільки Андрій обірвав його на найцікавішому місці.

— Віктор тобі снився? — уточнила Наталка.

— А хто ж ще? — зітхнула я.

— І що за сон такий був? — подруга лукаво посміхнулась.

— Такий, що навіть Оля позаздрить, — я сховала усмішку за стаканчиком з капучіно.