Опівночі — новий розділ. І він змінює правила гри.

 Аліса й гадки не має, хто цей нахабний, гарячий, магнітно-зухвалий незнайомець, із яким у неї… скажімо, була незапланована ніч. Але хтось із вас, мої уважні читачі, вже почав складати пазл. І правильно — щось тут дуже не чисто.

У новому розділі буде знайомство. Те саме — офіційне. Але замість традиційного рукостискання буде дещо інше:

– погляди, які говорять більше, ніж слова

– тиша, напружена, як струна

– і одна деталь, яка все переверне.

Скажу лише одне: ніхто не готовий до того, що зараз станеться.

Навіть Аліса. Особливо Аліса.

Спойлер з майбутнього розділу. 

Боже, він — ідеальний актор. Бездоганно грає роль байдужого. Ідеально тримає маску, за якою ховається той, хто змусив її тремтіти, благати, здаватися.

У її свідомості раптово спалахнуло його обличчя — чи радше його відсутність — чорна маска, під якою приховувалася небезпека й пристрасть. Образ врізався у пам’ять так гостро, що її наче вдарило струмом.

Жар накрив тіло, мов хвиля. Груди важко піднімалися — кожен вдих обпікає зсередини. Збудження змішалося з тривогою, мов гріх з молитвою.

Низ живота стисло солодким болем — настирливим, принизливим. Вона хотіла стерти цей спогад — але тіло пам’ятало.

І тут Річарда хтось покликав. Він відійшов.

Тож хто любить, коли романтика тоне у драмі, а сексуальна напруга межує з катастрофою — ласкаво прошу. Читати далі

Опівночі. Не проспіть цей сюжетний вибух.

Пишіть у коментарях: Як думаєте, чи зможе вона подивитися Річарду в очі після цієї зустрічі?

Адже все тільки починається...

Додавайте книгу до бібліотеки — далі буде ще гарячіше.

З любов'ю ваша Світлана Романюк ❤️ ❤️ ❤️