"За вікнами вже темніє і Вікторія збирається додому. З тугою спостерігаю за нею. Вона укладає речі сина й застібає сумку. Ще трохи, і вона піде. Борюся із собою… Не хочу її відпускати, але я мушу. А ще я маю все це припинити, поки не зайшло надто далеко. Тож наважуюся і вичавлюю із себе:

– Віко, не приходь знову. Не треба. Покарала вже по саме не можу. Я ж не витримаю більше.

Вікторія підходить до мене, сідає на ліжко й бере мої руки у свої. Стискаю її пальці, але тут же відпускаю. Я не повинен показувати свої почуття. Не повинен демонструвати наскільки вона мені потрібна. Віка заслуговує на краще життя і повноцінного чоловіка…

– Я не карати тебе прийшла, Владе, – тихо каже вона.

– Тоді навіщо? Навіщо ти зі мною возишся?

– Кохаю я тебе…"

"Я ТОБІ ВИНЕН"

Розділ 63 вже на сайті!

У неділю, 25-го травня — закінчення історії!