Дитячі сльози ллються, поки не виллються всі, по собі знаю.

Тож залишалося лише обіймати Дима і мовчати.

Коли він зміг говорити зв'язно, до мене дійшло, що все так і є.

Його батько – безсоромний зрадник. Він  дозолив Світлані до того, що вона навіть жити не хоче там, де вони були разом. Але між ними немає ненависті. Він не вбивав Світлану. Я ж бачила, як він дивиться на неї  із сином. І чула, як говорить. 

Той чоловік з липкою посмішкою, який мало не забив мене насмерть ногами, дивився інакше. Наче я річ. Моцик, що не заводиться. Лялька, що раптом почала відбиватися.

А батько Дима дивився на Світлану, як на чужу капризну дитину. Знуджено, а не зло.

От на мене він дивиться, як бичара на червону ганчірку. І то я не боюся, що вдарить.

А якщо цей єхидний тип до зникнення Світлани не причетний, що і до того було ясно, то хто? 

Швабра? 

– Знаєш, Дим. –  сказала я, коли він вдосталь наплакався. – Нам треба будь-що розговорити Швабру.

І все ж Кіра сильно ризикує. Якщо вона правильно підозрює Швабру, а не Мальборо, то зараз іде просто в її лапи. Ще й Дима із собою веде. От тільки що залишається робити, якщо слідчий втратив її довіру? Оновлення тут: https://booknet.ua/reader/tretya-dvchina-kovboya-malboro-b437435?c=4763911