Новий розділ опівночі. Нарешті знайшла той варіант обкладинки, який мене у всьому влаштовує)) Це кінцевий варіант. Більше змінювати не буду. Не губіть))

Я ніколи не була серед тих хто звик тихенько сидіти десь на останній парті. З раннього дитинства, я вже була непосидючою дитиною. Мене тягнуло на пригоди. То на річку, коли її тільки вкрила льодова кірка, то на найвище дерево у Рамплурі. Грегорі доводилося ходити слідом за мною та витягати ледь не за комір сорочки з чергової неприємності. Майже постійно зі мною була Шура, Мирослава та Інга. 

Десь рік тому я підмовила подруг поїхати на танці у сусіднє село. Глядіти за нами батьки поставили Грегора. Він тоді втомлений після роботи у полі заснув на лавці, а коли прокинувся, нас вже у тій хаті не було. Ми пішли з новими знайомими гуляти селом. Тоді хтось побачив нас без нього та доніс батькам. Після того попало і нам і йому.