Якось так )

Авторка, яка їсть консервовані помідори й пише про психів

Кажуть, письменники живуть у своїх світах. А я — у своєму, де з холодильника дивиться банка консервованих помідорів, собака спить на клавіатурі, а на екрані герой щойно сказав щось таке, що я не планувала. Бо так працює письменництво: ти думаєш, що керуєш історією,а потім,

  бац! Ітвій персонаж веде тебе в темний провулок і каже: «Дивись, ось тут я їй зламаю життя».

Я така:

– Але ж ти мав її кохати?!

А він:

–Сюрприз.

Я пишу про темне. Але живу з усмішкою. Бо якось треба врівноважувати, правда ж?Писати — це як мати сто особистостей одночасно. І всі вони хочуть твоєї уваги. Хтось плаче, хтось кричить, хтось готує каву і хоче щастя. А я просто сиджу з ноутбуком і думаю:

«Окей, хто з вас сьогодні головний?»

Якщо ви читаєте мою книгу— дякую, що ви зі мною в цьому божевільному творчому світі.Обіцяю, буде ще цікавіше. І, можливо, хтось навіть виживе (але це не точно). ?