Рівно місяць тому світ побачив мій "Пост-Неон".

Ця історія народилась ще у 2015 році, у вигляді двох окремих оповідань. Чистий трилер з елементами кіберпанку; кримінал, неонові вивіски, такий собі неонуар з кіборгами та технологіями. Без потрібної мені тепер глибини, та далеко, дуже далеко від жахів. 

Через 10 років я дістав старі історії. Спершу переписав їх, не змінюючи суті (підігнав по структурі, стилістиці, граматиці)... А далі - вирішив взагалі перебудувати у щось нове. Зовсім інше, ширше й значно темніше.

На виході я отримав не просто рімейк, а інший твір

Взагалі, фантастика (зокрема кіберпанк) добре дружать із хорором. Технології вже сьогодні потрохи розчиняються в людях. І найстрашніше те, що не вони несуть загрозу. А люди. Як і завжди було. Людина перетворює навколишній світ на інструмент знищення собі подібних.

І, звісно, себе.

Моя історія не вийшла б настільки виразною, якби не ілюстрації та обкладинки. Вони подобаються мені просто шалено. В обличчях головних героїв вдалося відобразити їхню внутрішню суть. Десь легку наївність, надію на краще. А десь - повне розчарування та "важкість."

Книга може не виправдати очікувань любителів фантастики, тому що сеттінг тут у мене (навколишній світ, технології) виконують роль декорації. А вся "сіль" - у самій історії. У тому шляху, що проходять персонажі.

Це не про те, яким буде світ.
Це про те, чи зможеш ти вижити в ньому, не втративши себе.