Це не фентезі, але...

...але в цій книзі теж є певна магія — магія голосу, в який неможливо не закохатися.

Ідея була в тому, щоб створити його — усміхненого попри всі нещастя, і її, яку зламали негаразди. 
Він не бачить її зовнішності, але бачить її суть. Вона для нього — ніби зіронька в небі. Вона все, що він бачить. 
Але і він теж — промінь світла у її темному житті. Він навчить її силі, незламності, усмішкам попри всі негаразди.
Якщо ви ще не зі мною, то запрошую до історії кохання, яка зруйнує всі біди на своєму шляху і принесе героям омріяне щастя.

Я не знала, хто він такий, чим живе, що за людина. Але я точно знала: він чудовий співак. Його голос зцілював рани, проникав у самісіньку душу і залишався в ній теплом. Коли він співав, то хотілося плакати і жити одночасно, схопити його за руку і втекти подалі від всіх цих галасливих людей, геть з міста — до лісу. Я уявляла, як сиджу на галявині, з-за дерев визирає молодий місяць, на небі мерехтять зорі, а він сидить навпроти і співає пісні лише для мене — без музики, просто його чарівний голос.

Це моя друга спроба у жанрі СЛР і я сподвваюся на вашу підтримку. Бо... в мене ще багато ідей, але я не хочу писати в порожнечу. Фентезі не кидаю, цей жанр для мене основний, але і в інших теж хочу себе спробувати.

Заходьте на вогник, якщо ви ще не читали. ;) А тим, хто вже читає — дякую!❤️❤️❤️