Між «я повинна» і «я більше не можу»

Зовсім недавно я закінчила писати «Врятуй себе» — книгу, яка забрала в мене багато думок.
Я думала, що одразу почну наступну. Так і сталося. Але тільки коли вже написала кілька сцен, зрозуміла: сил нема. Вони будуть, але, мабуть, не сьогодні… і не зараз.

А ще з’явилась нова ідея — світліша, глибша, ближча до мене. І, здається, саме вона дочекається свого часу.
А теперішній проєкт… можливо, піде в шухляду. Можливо, у смітник. 

Тож нова історія з’явиться після 30 травня — коли почнуться трохи вільніші дні.
До того — підготовка до друку, до продажу, багато паперових справ. І трохи тиші для душі.

Перепрошую, якщо щось обіцяла й не встигаю.
Останнім часом я відчуваю сильну втому. Може, це вигорання? А може, просто треба зупинитись.

Про це — вже в наступному пості 
Бережіть себе, і я спробую теж.

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Марко Левчук
19.05.2025, 11:42:01

Можливо потрібно трішки відпочити? А можливо це погода. Але сьогодні я зрозуміла, що також не хочу продовжувати займатися літературою. Так на моїй сторінці лише одна книга і то не закінчена. Але хто мене знає той знає і те скільки я написала за півроку. Але зараз я відчуваю справжню втому. Тому я розумію вас і підтримую.

Показати 2 відповіді
Марко Левчук
19.05.2025, 18:23:28

Mary Uanni, Дякую. Я також бажаю Вам найшвидше відпочити

avatar
Руслан Баркалов
19.05.2025, 11:56:36

ВІдпочит ніколи ніколи не помішає. Тим паче, що ваш відпочинок - це зміна дного виду діяльності іншим). Тож Успіху!

Mary Uanni
19.05.2025, 18:05:13

Руслан Баркалов, Дякую, Руслане)

avatar
Настя Коваленко
19.05.2025, 10:12:09

Я також часто втомлююся. Навчання, навчання і ще раз навчання. Рідко випадає день коли я можу писати далі свою книгу. Але я хочу щоб ти також відпочивала. Не треба завжди думати за книжки, треба думати і про відпочинок. Нехай тобі щастить. Бережи своє здоров'я. Бувай)

Mary Uanni
19.05.2025, 10:28:00

Настя Коваленко, Дяку, ти змусила мене пустити сльозу

Інші блоги
Невже все пропало?
Я вже прямувала до одного з адміністраторів, щоб теж скористатися їхніми послугами, коли двері одного з трьох ліфтів на протилежному кінці вестибюля розсунулися. І я відчула себе так, наче під моїми ногами розверзлася
Відверта розмова з батьком…
Чому ж тоді Матерія живе в мені? — панічна думка обпекла мій розум. — І чи вона колись так само зникне від мене? Чи забере мою власну магію Землі і мене? — Але була й інша сторона, Кайє, — голос батька раптом
Спокуслива магія тіней ☽◍☾︎
Прийшов вечір, а з ним і магія тіней ʕ⁠ ⁠ꈍ⁠ᴥ⁠ꈍ⁠ʔ ✧˖°. ⋆ Зазирніть у цю темряву разом з новим розділом «Їх розлучила Смерть». Це той випадок, коли аудіоформат у виконанні майстрині оповіді Ірини
"Будинок, що їсть імена" — візуали до розділів ❤
Книга тепер має ще більше атмосфери ? Я дуже люблю, коли історія живе не лише в тексті, а й у деталях: у світлі з прочинених дверей, у старих сходах, у погляді героїні, у предметі, який раптом виявляється важливішим, ніж
Один ритм на двох. Подяка та красивий візуал
Сьогодні я хочу щиро подякувати за дві нові рекомендації до нашої історії «Один ритм на двох» чудовим авторкам Анні Лінн та Асеї Мітрель! Спасибі за підтримку моєї творчості, це дуже зворушливо й приємно! А
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше