Мирної ночі, сонечка!

Роман — Вкрадене серце — оновлено!

Уривок.

— Тобто, Вілене? Як це — я маю дати тобі спокій? Я ж твоя наречена! — обурюється Маріанна, кліпаючи довгими нарощеними віями.

— Наречена? — з іронією перепитую, не погоджуючись киваю головою, та цілком серйозно заявляю: — Боюся, що вже ні. — Видихаю і втретє повторюю: — Камери переглянь, і все зрозумієш. Ці хвилюючі моменти я вже маю скачані на пошту. Це моє алібі. А зараз бувай!

— Вілене, які моменти? Що ти ліпиш? Говориш загадками... Ти можеш хоч щось пояснити?

Набираю повні легені повітря, видихаючи його, прикипаю пильним поглядом до Маріанни.

Схоже, вона таки не здогадалася, чи може ліпить із себе притрушену. Що ж, якщо вже так не може зрозуміти, то скажу як є.

— Маріанно, я зараз про твою зраду. Невже тебе не зупинило те, що у Фіалковського дружина та діти?

— Вілене, це наклеп! — наближаючись, переконливо запевняє мене моя наречена...

ВКРАДЕНЕ СЕРЦЕ

Приємного читання!!!