"Усередині все стискається в тугу, болючу грудку. Ясно все… Кому я такий тепер потрібен? Каліка, прикутий до ліжка?

– Скажи, що я сплю, – доручаю другові й повертаюся до стіни, стискаючи зуби.

– Уранці було те саме, Владе! Скільки можна її ігнорувати? – обурюється він. Ден рідко підвищує голос, але зараз у його тоні відчувається явне роздратування.

Я повільно повертаюся, зустрічаючи його погляд.

– Дене, тобі не подобається твоя робота? – крижаним тоном запитую я, жорстко ставлячи друга на місце.

– Ні, Владиславе Михайловичу, мене все влаштовує, – відповідає мій начбез і стискає щелепи.

– А раз влаштовує, будь ласка, захисти мене від усіляких дівиць, – карбую я та додаю, – і запроси до мене юриста"

"Я ТОБІ ВИНЕН"

Розділ 58 вже на сайті!