Так, я створила блог заради однієї картинки. Але вона підкорила моє сердце.

Це ілюстрація до книги "Мова твого тіла":

Якщо точно, то до цього моменту:

Підкоряючись раптовому пориву, Уна торкнулася розкритою долонею поверхні резервуара. Це привернуло увагу тритона. Він окинув позбавленим цікавості поглядом новоприбулу людину зверху вниз… І раптом повернувся поглядом до її обличчя.

Його дивовижні очі неземного аквамаринового кольору зустрілися з очима дівчини. Уна відчула, як шкірою пішли сироти. Це її злякало, захотілося відвести погляд, але в той же час вона відчувала, що не може цього зробити.

Тритон теж продовжував невідривно на неї дивитись. А потім раптом стиснув кулаки. Уна, як загіпнотизована, теж вдивлялась в його очі, тому не помітила, як тремтить риб'ячий хвіст, і зрозуміла, що щось відбувається, тільки тоді, коли почувся скрегіт ланцюгів.

[...]

Нарешті, тритон опинився зовсім близько. Він опустився на рівень зросту дівчини і торкнувся скла розкритою долонею з внутрішнього боку. Розчепірені перетинчасті пальці з довгими нігтями опинилися поруч з пальцями Уни. Їх розділяла тільки пара сантиметрів скла.

Дівчина подивилась на його руку, а потім знову на обличчя тритона. Вода навколо нього швидко червоніла через пошкоджені плавці та подряпини на зап’ястях, але на його обличчі блукала ледь помітна усмішка.

- Привіт, - прошепотіла Уна.

Якщо ви ще не читали, то запрошую ☺️