"- Як би нам із твоїм Розовським не прибити одне одного до суботи…

– Він не мій… – починаю я автоматично, але Макс лише саркастично підіймає брову.

– Ой, та годі! – він робить таке обличчя, немов я намагаюся переконати його, що сніг чорний, і з насмішкою дивиться на мене.

– Припини, Віко, я його занадто добре знаю! Цей ведмідь поруч із тобою перетворюється на чихуахуа з рожевим бантиком! У прямому сенсі слова – вуха підтискає, хвіст трубою!

Мене починає трясти від сміху. Уявляю Славу: його потужні плечі, завжди напружену щелепу… з безглуздим рожевим бантом на маківці. Від сміху в мене перехоплює подих, і я хапаюся за живіт.

– Ой, Максе, не сміши мене! І взагалі, мені  вже час додому, – відповідаю йому, і в цей момент повертається Слава. Його погляд миттєво стає крижаним, коли він бачить, як ми з Максом сміємося. А потім починається бійка… На рівному місці. Чомусь мені здається, що Славі й Максу не потрібно особливих приводів, щоби побитися…"

"Я ТОБІ ВИНЕН"

Розділ 57 вже на сайті!