Прода та рекомендація!!

ПОКАЖИ МЕНІ КОХАННЯ

СЬОГОДНІ ВИЙШЛА НОВА ГЛАВА

Ми почали сваритися частіше. Через дрібниці. Я говорила різко, іноді майже зі злістю, а потім, через кілька хвилин, сиділа в тиші, дивлячись на стіну, не розуміючи, що зі мною відбувається.

А потім... потім я зрозуміла, що щось не так.

посилання

Також, любі читачі, 

ділюсь романтичною милою історією від колеги  “Моя карпатська знахідка”.

Аня мріяла про відпустку в Карпатах все життя. Але змогла здійснити мрію лише після важкого розлучення, і точно не думала, що отримавши ключі від шале – знайде у власному ліжку... сонного роздягненого чоловіка. А він нікуди йти не збирається, більш того, вважає що це шале – його. А ще вони, виявляється, мають значно більше спільного, ніж спочатку здалося. І обоє налаштовані боротись до кінця.

Уривочок: 

Ані дивно було це розуміти, але це – перша відпустка за майже 20 років. Навчання, одруження, спільна справа з чоловіком, діти і в результаті – розлучення, після якого здавалося, звичний світ – розсипався на дрібні цеглинки, які вже не зібрати і з яких нічого не побудувати. Було не відпустки, аж доки не зрозуміла – не поїде зараз – просто помре. 

Вона ступила на ганок, прочинила двері – і відразу відчула запах дерев’яних стін, тишу і спокій. Пахло травами, і трішки цитрусом. Тиша була майже відчутною. Як вона мріяла про це – про самотність, какао і книжку біля каміну.

Але замість какао на неї чекало щось інше.

Аня поставила сумку в коридорі, пройшла у спальню, і… завмерла.

На ліжку, акуратно вкритому картатим пледом, хтось спав. Роздягнений. У її ліжку. У ЇЇ шале! На животі, займаючи майже все ліжко, а з одягу – лише спортивні червоні “боксерки”, що від сну майже сповзли. 

Його засмага ідеально, наче з солярія, огортала все треноване, кремезне тіло зовсім трішки з зайвою вагою, але це його не псувало, а робило лише апетитнішим. 

На ключицях – сліди сонця, на плечах – рельєф, що змушує відводити погляд, аби не зависнути. Він був не просто гарним – він був втіленням тієї небезпечної привабливості чоловіків, яка завжди ускладнює життя.

Світло-каштанове, трохи хвилясте волосся спадало на лоб, наче тільки-но зняв шапку. Декілька днів щетини підкреслювали вилиці та щелепу, надаючи обличчю дикого, невідполірованого шарму. Його губи – повні, злегка привідкриті в солодкому, глибокому, явно, раз не почув, як вона зайшла, сні – здавались надто чуттєвими як для чоловіка.

– Ти хто, чорт забирай?! – надто високо, голосом, що от-от зірветься, спитала Аня. 

А потім він розплющив очі…
Карі. Глибокі, мов осінній ліс після дощу. І в них – подив. І цікавість.

– Це я мав би питати, – хрипко мовив він, і його голос був теплішим за ковдру. – Ти що тут робиш у МОЄМУ номері? Це, типу подарунок від закладу? То йди сюди, – поплескав недвозначно рукою по пледу поряд з собою, солодко потягнувшись. 

– Що?? – здавалось, Аня зараз вибухне. – Подарунок? 

– Не кричи так. Голова болить, – зітхнула “знахідка” і підвелась на руках, легко перекочуючись вже на живіт та демонструючи підкачаний животик та масивний золотий ланцюжок на грудях. – Вчора пив карпатське мохіто, – навіщось пояснив. – Знаєш, що це? 

– Не знаю… – розгублено пролепетала Аня, зависнувши на його статурі. Гарна картинка поки рятувала життя цьому зайді. Відволікала від бажання запустити по ньому масивним кремічним півником на столі поряд. 

– Самогон з м'ятою! Не пий таке ніколи! – красунчик підвівся і не соромлячись абсолютно побрів до стола, схоже, за пляшкою мінералки. – ну сідай, раз прийшла! – “гостинно” запропонував. 

До книги