Як щодо ще однієї книги?

Хочу опублікувати тут свою першу оригінальну книгу, яку написала у чотирнадцять років. "Загадка Редкліфф Рей" це така детективно-хорорна книжка про місто, де живуть мисливці на перевертнів. Головний герой хлопчик Кай чомусь бачить уві сні Звіра, що вбиває мешканців міста. Тут немає кохання, немає романтичних ліній, і, дорече, критикам ця книга не дуже сподобалася. Але може комусь вона буде цікава, якщо читачі на букнеті взагалі цікавляться такими жанрами у відриві від романтики. Як гадаєте, чи варта така книга публікації?

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Будь-яка робота варта того, щоб її побачили! 《*≧∀≦》
Кожна історія має бути прочитаною. Не орієнтуйтесь на те, що відбувається на платформі, хоча дійсно тут переважає любовна література, але і інші жанри і автори наполегливо працюють і вдосконалюються у вибраних жанрах. Автори підтримують одне одного і поступово приходять читачі.
Продовжуйте писати книги, а не лише блоги. Спробуйте читати інших авторів, залишайте свої відгуки і до Вас також завітають. 《*≧∀≦》
Вам ніхто не скаже чи буде Ваша книга цікавою читачам, якщо вона ще не викладена. Головне - це вірити в себе!
(=^ェ^=)

Інші блоги
Це вам не санаторій, пане Назаренко...
Час у камері тягнеться болісно повільно. Під стелею моїх «хором» розташоване невелике заґратоване віконце, і я спостерігаю крізь нього, як густіють сутінки. Минає час обіду, а потім і вечері… Їжу не приносять, на
Гра - угадайка!
А давайте пограємо? Вже завтра стартує довгоочікувана новинка “Потраплянка для лиса” і я в нетерплячому очікуванні! Дуже хвилююся чи сподобається вам, хто з героїв стане вашим фаворитом та посяде окреме місце
Муза.
Пишить в кого яка. Моя пішла. З якого переляку? В соплях, в сльозах, ба ледве не обсерлась з переляку. Манив солодким. Не вилазить. Дулі крутить. Вилазь! Тінь Жаху треба рятувати.
"Кохання в овертаймі": повернення Кирила
— Я бажаю тобі удачі. — Я навіть чую її голос. Невже у мене почалися галюцинації?! Але я опускаю свій погляд і справді бачу її: милу й усміхнену у моїй сорочці з номером «9». — Дякую, але вона мені не знадобиться,
Рік на Букнет.
Всім привіт! Трохи із запізненням, але вчора виповнився рівно рік, як я автор на Букнеті. Ну що ж, згадаймо, як усе починалося. Але спочатку я хочу подякувати своїм читачам. Безмежно вдячна вам за те, що читаєте та коментуєте!
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше