Авенот не витримав. Тепер вже його шукати не треба. Але чи залишив він ім'я призначеного Іди у прощальному листі? Вже завтра все буде ясно. Заходьте почитати "Академію Фейлім". Залишився всього тиждень до завершення.

— Що трапилося, мамо?

Манвейн одним махом осушила чарку, скривилася і кивнула Мору, щоб ще налив. Коли ніжно-золотиста рідина знову плескалася в її чарці, вона нарешті розповіла про причину свого візиту.

— Мені щойно Тонгерот зателефонував… — голос Манвейн був незвично тихим, тремтячим. Так і не скажеш, що язик цієї жінки може різати метал.

— Авенот вдома? — перебив її Мор.

— Авенот настільки вдома, що вже своїми ногами з дому не піде.

— Що? Він… — Мор боявся озвучити свій здогад.

— Він мертвий, Море. Наклав на себе руки.

Манвейн повільно видихнула, осушила другу чарку і Мор мовчки повторив за нею. Іда стояла не рухаючись, тримаючи в тремтячих руках свою чарку.

«Та випий ти, — сказала я їй, намагаючись вирвати зі ступору. — Пом'янемо твого вбивцю».

Іда слухняно випила і опустилася на стілець, бо ноги в неї теж почали тремтіти. Ото вже чутлива!

— Повісився? — уточнив Мор, наливаючи ще по одній.

— Так, — кивнула Манвейн. — Тонгерот просив приїхати завтра на похорон. Він сказав, що Авенот для тебе листа залишив.

— Сподіваюся, він написав у ньому ім'я призначеного Іди, інакше я його підніму прямо на похороні.