Новинка! "Оксамитовий голос" вже сайті.

А ось і моя новинка! Сподіваюсь, вам сподобається. Залишайте свої враження.❤️❤️❤️

"Оксамитовий голос"

Анотація:

Його голос змусив моє серце битися швидше. Його губи, що співали пісню, викликали в мене бажання — доторкнутись, випити його до останку. Його оксамитовий голос закохав мене в себе з першого звуку, але… Він — не мій і я не його.

А ще…

Він не бачить мене. І бачить одночасно.

Він — перший чоловік, що зумів побачити мою душу. І саме цим мене підкорив.

Але…

Чи потрібна я йому так, як він мені? Здається, для нього я лише друг. Чи зможу я це виправити? Чи зможу зробити так, щоб наші серця співали одну пісню на двох?

Тільки час це покаже.

Однотомник. Оновлення щоденні опівночі.

Читати: "Оксамитовий голос"

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Софія Анрі

17.05.2025, 00:24:27

❤️❤️❤️

Анна Потій

1130

відслідковують

Інші блоги

Таїсій Чорний

Таємниці темної сторони

Опублікував декілька оповідань зі збірки "Таємниці темнох сторони". Не знаю, я поки чомусь не готовий викладати усе. Подивимось далі, як піде. Ця збірка не звичайна, бо складається із доволі реальних випадків, які,

Анна Лінн

1 рік на Букнеті!

Сьогодні рівно рік, як я натиснула кнопку "Стати автором" на Букнет. То зараз самий час подивитися на цей шлях і побачити, що трапилося. І я в шоці, бо за цей рік вдалося більше, ніж я могла собі уявити: 670 читачів стали

Вікторія Грош (Rouce)

Про яку з сестер пишемо наступну книгу?

Всім привіт, мої любі! ♥ У мене до вас є важливе запитання, особливо до тих, хто зараз разом зі мною проживає історію «Тонкий лід». Оскільки у нашої головної героїні Ніки є три сестри, я вирішила, що кожна з дівчат

Неба Крайчик

❤️ 777 ❤️

Любі читачі, я дуже щаслива, що вас більшає! Це неймовірна кількість для мене! Дякую вам за те що читаєте і підписуєтесь! І хоч у мене шалено сьогодні болить голова, я щаслива. Дякую вам ❤️ ❤️ ❤️ З теплом

Анна Лященко

Питання на сто мільйонів

— Вікторіє? З тобою все в порядку? Кава збіжить… Григорій підходить зі спини, і його долоні — важкі, теплі й такі вже рідні, лягають мені на плечі. Він абсолютно спокійний. І саме це лякає найбільше. Григорій занадто