Привіт, мої Натхненники!

Хочу порадити для вас книгу від моєї любої колеги, моєї подруги Юліанни Бойлук. Дахозносна шалена новинка про боса і підлеглу закохає вас з першої стрічки. Отож зустрічайте:

”Сім'я за контрактом”

Анотація:

— В мене для тебе пропозиція, від якої така красуня не може відмовитися, — білозубо всміхається красень-незнайомець у барі, який вже з годину спостерігає за мною. А чого, питається, він хоче? Я тут спокійно сиджу, нікого не чіпаю. Дідько знає, чого я взагалі саме сюди приперлася, щоб зібрати в голові картину свого життя і подумати, що робити далі. По ідеї, мала б піти в якесь тихе місце, ще й зважаючи на те, що я ненавиджу бари, тусовки і інші шумні місця. Але тим не менше я тут. І, здається, коктейль не був таким вже й слабоалкогольним, тому що я оцінювально дивлюся на цього чоловіка і раптом, неочікувано для себе, видаю:

— В мене для тебе теж пропозиція, — кажу впевнено. — Зроби мені дитину!

— А ти хоч не цей… не манярка… Тобто не маньяк?

— Не манярка, — усміхається він і виводить мене туди, де свіже і навіть прохолодне повітря обіймає мене, витвережує. Хоч на крихітку. Ми сідаємо на лаву в парку, що навпроти бару, незнайомець подає мені пляшку мінералки (і коли встиг її купити?).

— Я там не розрахувалася за коктейльчик… — запізніло згадую і в мені прокидається сором. Отак піти, не оплативши рахунок, не в моєму стилі. Я навіть “зайцем” ніколи не їжджу.

— Не парся. Я розрахувався, — каже незнайомець. — Тобі трохи краще?

— Краще, — киваю я. — То ми не їдемо в готель робити мені дитину? — наївно питає моїм голосом алкоголь.

— Боюся, ці справи так не робляться, — він усміхається.

— Надто благородний? Що ж мені так не щастить? Міг би трапитися хтось, хто не думає про наслідки і не проти залізти під спідницю красивій дівчині. А може ти не по спідницях? — приходить ідея. — Подобаються хлопці? 

— Тверде “ні”. Однозначно. Я точно по спідницях, — заявляє красень.

— То може є проблеми з…? — я красномовно на нього дивлюся і навіть брову вигинаю знаком запитання.

— Нема в мене з цим ніяких проблем! 

— Все ясно. Значить я тобі не подобаюся. Геть не красива? — чомусь ця думка мене вкрай засмучує, а тому й дивлюся на нього щенячими очима, сподіваючись… сама не знаю на що.

— Ти дуже… дуже-дуже красива, — м’яко каже він. Його голос такий оксамитовий в ці миті. А взагалі він такий милий, що я (читай алкоголь в мені) беру справу в свої руки і сама цілую його. На мить він відповідає мені. Його вуста гарячі, ніжні і з терпким смаком міцної кави. Чи то справа справді в моєму сп’янінні, чи цих кілька митей, коли ми цілуємося, найфантастичніші з усього, що відбувалося в моєму житті за останній рік.

Але… він швидко відсторонюється від мене. Бере моє обличчя в свої долоні, його очі магнетують мене, гіпнотизують.

— Що з тобою не так? Чому ти мене не хочеш? — видаю питання, від якого в звичайному стані знепритомніла б від сорому. Але зараз мені все ок. Ловлю в його погляді іскри, але мені вони погано знайомі. Не розумію, що означають.

— Бо ти не при собі. Давай ти зараз заспокоїшся і розкажеш мені, що сталося. А тоді я відвезу тебе куди скажеш…

Підписуйтеся на СТОРІНКУ Юліанни у Букнет, щоб бути в курсі всіх знижок, новинок і анонсів. 

Також сторінки авторки у фейсбук та інстаграм. Там завжди багато цікавого.

Мирного неба! Героям Слава!