Я завжди писала інтуїтивно. 

Можливо, просто мені ще не траплялася ідея, яка б вимагала побудови світу як у Толкіна чи Роулінг.
А може, справа не в ідеях, а в тому, що мені це просто не потрібно. Була спроба працювати за всіма правилами. Втомилася більше, ніж коли пишу саму книжку. Бо все в мені народжується спонтанно.

І хоча іноді це заважає, частіше  ЦЬОМУ — заважаю саме я.

От як вийшло з моєю поточною книгою «Ю-критерій Манна-Уїтні». Планувала одне. Потім подумала: ні, занадто темно. Попросила Всесвіт — він відповів. І тепер кожен новий розділ — як відкриття.
Наче сідаєш у кінозал і чекаєш, що сьогодні покажуть.

Якщо мене спитати: «А що буде далі?» Я щиро скажу — не знаю. Але знаю точно: потік приносить усе вчасно.

Бувало, що я не знала якогось історичного моменту — і раптом мені спадала думка. Я перевіряла — факт сходиться.

І це момент чистої вдячності. Всесвіт, Вище Я, Творець, Ангели — усе працює разом, щоб я просто сіла, розслабилася… і подивилася готове кіно.

Цього разу воно прийшло у вигляді серіалу. Тож ми читаємо разом. І сьогодні о 18:00 — нова серія.
 

Мій телеграм-канал