Вітаю усіх з новим днем!

Друзі, сьогодні особливий день — історія Лізи та Макса “Ти (не) дізнаєшся” завершена.
Це була непроста боротьба двох сердець, сповнена сумнівів, болю, втрат... і, зрештою, кохання, яке зуміло все подолати.
Я щиро вдячна кожному, хто був поруч з цією історією — читав, коментував, підтримував, хвилювався.
Без вас — це була б зовсім інша подорож. Дякую за тепло!

А тепер… новий початок!

Відсьогодні стартує моя новинка — «Проси пробачення»!
Це буде емоційна, драматична й дуже щира історія, де любов зустрінеться з правдою, а минуле — з теперішнім.
Гарантую: попереду багато гойдалок, несподіванок і ніжності. Бо кохання таки переможе все — навіть там, де, здавалось, усе втрачено.

— Лія! — кидаюсь за нею.

Біла курточка мелькає серед людей. Не встигаю спіймати, як раптом врізається в чиюсь ногу. Підіймає розтріпану голівку, дивиться вгору. Я теж...

І завмираю. Не бачу нікого, крім нього.

Він дивиться на неї. На мене. Знову на неї… І усе розуміє.

Серце бринить десь у грудях, мов туго натягнута струна. Два роки я жила в страху, що він колись раптом з’явиться і забере її. Він має на це право. Бо я — лише сурогатна матір. Матір, яка мала зникнути після пологів.

А тепер ми стоїмо один перед одним. І я не знаю, що скажу. Чи взагалі зможу щось сказати.

— Лідо… ― його голос теплий, трохи хрипкий, мов кава з корицею — гіркуватий, пряний, що залишає по собі теплий посмак.

Серце зупиняється. Хапаю доньку на руки.

— Перепрошую, ви, здається, помилилися, — кажу рівно.

У тексті є:

#владний герой #зустріч через роки #сильні почуття

Приєднуйтесь, читайте, проживайте разом з героями.
Мені буде дуже приємно бачити вас поруч і в цій історії!

Шукати історію тут «Проси пробачення»

З любов’ю і натхненням, ваша Ванілька(^◕ᴥ◕^)❤️

П.С. Також запрошую усіх у свій телеграм канал “Ванілька та її історії”

Там на вас чекають розіграші, візуали героїв, анонси новинок і багато цікавого❤️