Натхнення...

Що мене надихає щодня ?

Рубрика: Про себе

Вирішила сьогодні трохи привідкрити завісу й розповісти, що ж мене щодня надихає — або хоча б допомагає тримати фокус, навіть коли натхнення відмовляється приходити :)

Як ми всі добре знаємо, натхнення — штука примхлива. Його можна чекати годинами, днями, а воно все не приходить. А ще бувають такі дні, коли просто не можеш видавити з себе жодного слова — і це теж нормально. Та я щиро вірю, що таких днів насправді не так вже й багато. У всі інші рятує одне слово: дисципліна.

Не буду довго писати про очевидне. Краще поділюся речами, які створюють мій робочий настрій і допомагають мені бути у тонусі.

? Робоче місце

Мати своє місце для роботи — це справжній скарб. Лише сідаєш за стіл — і мозок вже налаштовується на "працюємо". Але що, як не працюється? Тоді я просто змінюю обстановку. Я — людина, яка дуже любить зміни, навіть невеликі. Іноді достатньо пересісти на диван, змінити кут кімнати — і вже інший настрій. А іноді вирушаю працювати в кав’ярню — там я завжди напрочуд продуктивна.

✍️ Канцелярія

Це моя слабкість. Гарні блокнотики, кольорові ручки, стікери — все це викликає щире захоплення. Купівля нового блокнота іноді здатна подарувати мені натхнення на цілий день! А ще я обожнюю красиво вести записи: чітко, з кольором, зі стилем. Якщо не знаю, з чого почати новий розділ — просто сідаю і пишу короткий план у блокноті. Це завжди допомагає.

Ось така у мене зараз колекція блокнотиків, які я активно  використовую))

? Музика

Тут усе просто. Працюю майже завжди з музикою. Звісно, іноді вона спокушає мене на те, щоб заспівати у весь голос (і тоді вже не до роботи ?), але в цілому ми з нею давно в тандемі. Цього тижня мене потягнуло на латиноамериканські ритми. Улюблена пісня на найближчі кілька днів — Ricky Martin – "La mordidita" (у перекладі — «Кусь» або «Укусик»). Назва викликає щиру усмішку. 

Залишаю для тих, хто захоче послухати.

? Те що заважає

Якщо вже говорити чесно, то телефон поруч — це ворог №1 для продуктивності. Як тільки він десь поруч — зосередитися майже нереально. А ще добре, коли мене не відволікають кожні 5–10 хвилин. Але з дитиною це, звісно, фантастика — "мама" звучить без зупину ? Та, мій хлопчик, звісно теж частина мого натхнення.

P.S. Трошки історії.

Відверто кажучи, я вперше спробувала написати книгу, коли малому було пів року. Тоді мозок був наче атрофований, в голові лише підгузки, коліки, дитяче харчування... і шалене бажання виспатися. Саме тоді нічим не зайнята творча натура і вирвалася на волю.

Перші пів року були складними, але натхнення було стільки, як ніколи після. Я писала в будь-якому вигляді — сидячи, лежачи, на ходу, з телефона, просто в нотатках, у перервах між годуваннями чи на прогулянці. Використовувала кожну вільну хвилину. Дуже довго це все здавалося лише хобі, але зараз я абсолютно серйозно хочу зробити письменництво своїм життям. Сподіваюся у мене вийде))

А що надихає вас? І що навпаки — заважає працювати?
Залюбки почитаю у коментарях ?