Любі мої читачі. 

Хочу вам порадити нову фентезі історію про кохання Дракона та істинної.
Гаряча історія кохання та пристрасті. З цікавим сюжетом) 

Сьогодні вийшов новий розділ.

Він сидів біля краю куреня, спершись на коліно, з мечем на колінах. Обличчя — наполовину в тіні, наполовину в місячному світлі. Зосереджене. Жорстке. Красиве до болю. Особливо зараз, коли в ньому не було ні принца, ні гордості. Тільки боєць.

І я зрозуміла — він не спить.

— Думаєш, нас хтось знайде? — прошепотіла я.

Він навіть не обернувся.

Він посміхнувся.

— Дякую за комплімент.

Я помовчала, а потім, не втримавшись, сказала:

— Я думала, чоловіки-дракони відновлюються швидше. Особливо ти. Після поранення... ти мав би бути на ногах за пару годин, хіба ні?

Кайден відклав залишки їжі, витер долоні об тканину.

— Так і було б. Але не тут. — Він провів рукою по повітрю, ніби обмацуючи невидиму пелену. — Ліс мертвий для магії. Він глушить все. Сили, чари, навіть вроджені здібності.

Він зробив паузу.

— У цьому проклятому місці я звичайна людина.

Мурашки пробігли по моїй шкірі.

— Значить... ти зараз вразливий?

— Так. — Він кивнув. — Я не можу використовувати свої чари. Не можу обертатися. Навіть відчуття магії, ніби... вимкнули. Тут я — тільки шкіра, кров і сталь.

Я довго мовчала, перетравлюючи це.

— Ти не боїшся?

Він поглянув на мене. В його очах був дивний блиск — не зухвалий, не провокаційний. Швидше... чесний.

— Боятися — це коли тобі є що втрачати. А мені... — Він знизав плечима. — Хіба що тебе.

Я ледь не поперхнулася.

Анотація до книги "Не бажана наречена Дракона"

Я потрапила в інший світ — і відразу стала проблемою для принца.

Кайден не хотів мене. До тих пір, поки не побачив в моїх очах вогонь.

Тепер він гнівається. Цілує так, ніби в цьому — порятунок.

Стирає мій розум своїм тілом, змушуючи забути, чого я взагалі хотіла.

Я шукаю свободу.

Він — жадає влади над мною.

І якщо зв'язок між нами магічний... то чому я все ще відчуваю, як тремчу від одного його погляду?

Читати тут