Ще одна знижка на "Академію Фейлім"!!!

Сьогодні ще одна знижка в передплаті на "Академію Фейлім"! Взагалі-то я планувала лише одну, але історія трошки довше пишеться, тому я подумала і вирішила зробити вам такий подаруночок. :) Це останній шанс купити книгу за найнижчою ціною. Дешевше вже точно не буде. А через 10 днів — завершення.

Анотація:

Ейлірейн: Я думала, що моєму щастю нічого не загрожує і попереду чекає тільки хороше. Так сильно я ще ніколи не помилялась! Один візит в підземелля академії змінив все. Я зустріла ту, що захотіла стати мною і вона зробить все, щоб знову жити. Але я не здамся! Моє життя тільки почало налагоджуватися. Я не дам привидам минулого мені його зруйнувати!   

Мортенн: Я знав, що моє життя неможливе без неприємностей, але я навіть уявити не міг, яке випробування мені підкинуть боги. Та, що давно вже померла, та, чия смерть стільки років мене мучила, несподівано повернулася в моє життя. І мені б радіти, що я можу поговорити з нею і дізнатися правду про її смерть, але вона чомусь вирішила зруйнувати моє щастя. Не дозволю! Я врятую кохання будь-якою ціною, навіть, якщо доведеться порушити закон. Знову.

А в новому розділі такі події назрівають! Чи створить Іда Ейлі неприємностей — оце насправді важливе питання. Як думаєте? Заходьте почитати, щоб дізнатися, що Іда знову накоїла і чи врятується Ейла.

— Сиди тихо і просто слухай, — процідив Мор крізь зуби. Він тепер увесь час так з нею спілкувався, жодного разу не заговорив спокійно. — Не створюй Ейлі неприємностей.

— Ти думаєш, я на всю аудиторію кричатиму, що я привид? — Іда більше не намагалася фліртувати з Мором, відповідаючи йому в тій же уїдливій манері, що і він з нею говорив. — Робити мені більше нічого.

— Я сподіваюся, що ти будеш розсудливою, Ідо. Скористайся цим шансом, щоб трохи повчитися. Адже ти так шкодувала, що не закінчила перший курс.

— Мені, звичайно, зовсім не хочеться витрачати дорогоцінний час життя на навчання, але Ейла наполягає, щоб я пішла.

— І правильно робить, — голос Мора став трохи м'якшим, в ньому відчувався біль. Він сумував за мною і, мабуть, сердився за те, що я накоїла справ.

— Передати їй вітаннячка? — пирснула Іда. Їй приносило особливе задоволення дражнити Мора, мучити його. Спостерігаючи за цим, я не розуміла, куди поділося її кохання до Мора, про яке Іда весь час кричала. Вона ставилася до Мора як до власності, з якою їй було шкода розлучатися, а не як до людини, яка була їй дорога. Тепер я розуміла, чому Мор її не дуже любив.

— Зникни, Ідо, — прошипів він.

Заходьте почитати!❤️❤️❤️