Перша глава — готова!
Я щойно поставила крапку (хоча, чесно — більше схоже на кому, бо далі буде ще дуже багато всього). Писала її з трепетом, сумнівами, паузами на чай і внутрішні діалоги типу: «А точно варто?» — «Та вже пиши, потім видалиш». Не видалила ?

Зараз чекаю на обкладинку, тому публікація з’явиться за день-два.
Хвилююсь, як ви сприймете цю історію. Вона дуже щира, трошки болюча, але — моя. Знаю, що на жаль, вона комусь відгукнеться, але сподіваюся, це стане вашим шляхом до зцілення.

Буду дуже чекати вас у коментарях, коли з’явиться перший розділ.
А поки підпишіться, щоб не пропустити і   дякую, що поруч ❤️