Ось і завершилося моє оповідання у жанрі стимпанк "Серце Кальдерона"! Дякую всім, хто читав і коментував!❤️❤️❤️

Лівія повела Едгара знайомим таємним ходом. Він ішов слідом за нею, не ставлячи запитань. Коли вони дісталися до зали, Едгар одразу побачив Третього. Автоматон стояв на тому ж місці, що завжди, але дещо у ньому змінилося. Грудна пластина була замінена — тепер вона не була гладкою, в ній крізь вирізаний у формі серця отвір виднілися шестерні, а в центрі м'яким бурштиновим світлом сяяв камінь.

— Що ти зробила, Лів? — Едгар обережно підійшов до Третього.

— Дещо змінила, — Лівія задоволено усміхалася, радіючи своєму успіху. — Едгаре, Стоунз помилився. Третій був створений достатньо самостійним, щоб не залежати від серця Кальдерона. Треба було лише обірвати деякі зв'язки, створити йому власне серце і Третій знову став собою.

— Собою? — Едгар невпевнено дивився на вимкненого автоматона.

— Так. Натисни ту маленьку кнопочку під серцем.

— Разом назавжди, Едгаре?

— Так, ти все, що я хочу у своєму житті, Лівіє.

Лівія потяглася до Едгара і поцілувала його в губи, відчуваючи під долонею, як швидко б'ється його серце. Вони стояли, обійнявшись, дивлячись на вечірнє місто, яке, незважаючи на всю свою зовнішню суворість і холод, здавалося їм чимось живим.

Разом.

Майбутнє обіцяло багато незвіданих доріг, але Лівію та Едгара це не лякало. Вони впораються. Тепер вони знали: хоч би що трапилося, вони завжди знайдуть рішення. Вони завжди будуть разом. І в цьому їхнє щастя.

А ось так виглядає те саме серце Кальдерона — складний і дивовижний механізм!

А хто ще читав — запрошую почитати! :)

На моєму телеграм-каналі та в інстаграмі ще більше ілюстрацій до книги.